close
У більшості міст світу і в країнах, що розвиваються, останніми роками відбувається інтенсивний процес урбанізації. Міграція із сіл у місто спостерігається протягом всієї історії людства, але останнім часом вона набула масового характеру. Наприклад, частка міського населення в Північній Америці вже становить понад 75%, а в Австралії та Океанії — понад 85%. На початку XXI ст. у великих і малих містах проживатиме майже половина населення світу.

У країнах, що розвиваються, також усе більше людей залишають сільські місцевості і переїздять до міст, де розвинена промисловість. Причиною урбанізації є ріст у містах індустрії, розвиток їхніх культурних і політичних функцій, поглиблення територіального розподілу праці, а в країнах, що розвиваються, — збільшення щільності населення, надлишок робочої сили в селі, нерівномірний розподіл землі та відсутність зручностей у житлах у сільській місцевості. У багатьох країнах Азії, Латинської Америки, а особливо Африки високі показники темпів збільшення кількості міського населення внаслідок натурального приросту і притоку емігрантів набагато перевищують показники XIX — початку XX ст. — у країнах, які нині є індустріально розвиненими. Для Бразилії, наприклад, є характерною інтенсивна масова міграція населення в район Амазонки і великі міста. Дві третини щорічного приросту населення, що в розвинених країнах становить 76 млн чоловік, припадає на міста і лише одна третина — на сільські райони. Приріст населення в містах країн, що розвиваються, також становитиме 83%.

Позитивним у процесі урбанізації є те, що у великих містах створюються сприятливіші умови для розвитку містобудування, науки і техніки. Люди прямують до міст, бо тут легше знайти роботу, що відповідає їхнім кваліфікації та інтересам. У містах сприятливіші умови для освіти, вищий рівень культурного життя і більший комунальний комфорт (водопостачання, каналізація, центральне опалення, електро- і газопостачання тощо). У містах також кваліфікованіше медичне обслуговування.

Однак урбанізація має і негативні сторони. Причиною цього є безпланова, скупчена і хаотична забудова міст з незадовільним санітарним благоустроєм, особливо в районах, які заселяють робітники.

Безперервний ріст міст і щільна забудова їх посилюють негативні чинники урбанізації. Перенаселення і пов'язані з цим соціальні обмеження, що не дають змоги використовувати переваги урбанізації, стали також характерними для міст країн, які розвиваються.

Неспроможність міст задовольнити наростаючі потреби населення є причиною виникнення нетрів і поселень скватерів. У багатьох містах країн, які розвиваються, мешканці нетрів і скватери вже становлять від 50 до 75% міського населення. Для більшості країн Африки ця проблема є однією із найгостріших і найважчих для розв'язання. Нині майже 25% населення світу не забезпечене житлом. Майже 100 млн населення взагалі не мають житла. У країнах Африки, Азії і Латинської Америки, за даними ООН, понад 1 млрд мешканців, чи половина населення країн, які розвиваються, або взагалі не мають помешкання, або живуть у несприятливих умовах, які становлять пряму небезпеку для здоров'я.

Негативні сторони урбанізації набагато перевищили позитивні, призвели до кризи міста і породили нові гігієнічні проблеми.

Багато таких проблем пов'язано із внутрішньоміським транспортом. Щоденні тривалі переїзди на роботу стомлюють людей, знижують працездатність і призводять до збільшення захворюваності. Зростають показники вуличного травматизму. У США, Англії та Японії від транспортного травматизму гине в 4—6 разів більше людей, ніж від усіх інфекційних хвороб, разом узятих. У містах Латинської Америки через бурхливу урбанізацію нещасні випадки на дорогах стали головною причиною смерті міської молоді.

Шум, створюваний міським транспортом, повсякденно шкідливо впливає на органи слуху жителів, призводить до збільшення кількості нервово-психічних і серцево-судинних захворювань.

Автотранспорт є потужним джерелом забруднення повітряного басейну міст. Концентрації дуже токсичного вуглецю оксиду у великих містах перевищують припустимі. Великої шкоди організму людини завдають викиди промислових підприємств, які в низці країн неодноразово призводили до катастроф і людських жертв.

Таким чином, швидкі й часто неконтрольовані демографічні зміни у містах стають надсильним навантаженням для їхньої інфраструктури і навколишнього середовища. Враховуючи постійну тенденцію до збільшення темпів урбанізації, ВООЗ пропонує органам охорони здоров'я разом з іншими зацікавленими органами враховувати аспекти охорони здоров'я у процесі прийняття рішень про планування і будівництво жител.