Четвер, 23.11.2017, 03:08
Головна Реєстрація RSS
Вітаю Вас, Гість
Форма входу

Меню сайту
Реклама
Додай сайт
Статистика
Пошук
Block title
Спорткомплекс
Дошкольное развитие ребенка Обучение акробатики
Реклама
Мікробіологія
Попередження
При будь-якому використанні матеріалів сайту - посилання на http://profmed.at.ua обов'язково.
Складність праці лікаря дитячої установи полягає в тому, що організм дитини відрізняється від організму дорослого особливостями будови та функцій окремих органів і систем. Причому що молодша дитина, то відповідальніша роль лікаря у зв'язку з більшим ризиком захворюваності і меншою життєвою здатністю дитячого організму. Саме в перші роки життя закладається фундамент фізичного і психічного розвитку людини. Ось чому лікар, керуючи всією діяльністю дитячих установ, повинен добре знати стан здоров'я, закономірності фізичного розвитку дитини, умови приміщень дитячих 

установ та їхній вплив на розвиток дітей, контролювати виконання гігієнічних правил і вимог.

Основою для сумарних даних розвитку дітей у певних умовах служать наукові основи вікової морфології та фізіології. Ці дані виявилися потрібними для розроблення відповідних оздоровчих заходів. Фізичний розвиток дітей і підлітків характеризується безперервним біологічним процесом на кожному віковому етапі. Фізичний розвиток та інші показники стану здоров'я віддзеркалюють санітарний стан дитячого населення і колективу в цілому. Індивідуальна оцінка фізичного розвитку дає змогу скласти характеристику цілої групи.

Ріст — це кількісне збільшення маси тканин і органів з утворенням нових сполук за рахунок речовин, які надходять в організм. Фізичний розвиток — сукупність морфологічних і функціональних властивостей організму, притаманних процесові росту та формування. Це якісні зміни організму, диференціювання органів і тканин. Процеси росту і розвитку відбуваються в окремі вікові періоди нерівномірно і неоднаково, а кожна система органів має лише їй притаманні закономірності. При цьому збільшення органів відбувається непропорційно до загального росту організму і паралельно до процесів їхньої внутрішньої диференціації. Попри це, ріст і розвиток окремих органів та систем організму тісно пов'язані і їхня діяльність скеровується ЦНС.

У період найінтенсивнішої морфологічної та функціональної перебудови особливо істотно впливають на дитячий організм різноманітні чинники навколишнього середовища.

Усі закономірності росту й розвитку дитячого організму є основою для гігієнічного нормування чинників навколишнього середовища, які впливають на організм дітей.

Оскільки віковий період є той час, який потрібний для завершення певного етапу морфологічного і функціонального розвитку організму, існують спеціальні періодизації вікового розвитку дітей. Розрізняють грудний віковий період розвитку, переддошкільний, що триває до 3 років, дошкільний, що охоплює вік дитини від 3 до 7 років, молодший шкільний вік — від 7 до 10 років, середній шкільний вік — від 11 до 14 років і старший шкільний — від 15 до 18 років.

Нині запропоновано нову Міжнародну біологічну вікову періодизацію, в якій виокремлено такі періоди розвитку:
1. Період новонародження: 1 — 10 днів.
2. Грудний вік: 10 днів — 1 рік.
3. Раннє дитинство: 1—3 роки.
4. Перше дитинство: 4—7 років.
5. Друге дитинство: хлопчики — 8—12 років; дівчатка — 8—11 років.
6. Підлітковий вік: хлопчики — 13—16 років; дівчатка — 12—15 років.
7. Юнацький вік: юнаки — 17—21 рік; дівчата — 16—20 років.

На інтенсивність росту й розвитку впливає стать дитини, тому дівчатка на рік раніше входять у ці періоди і раніше їх завершують. Однак на етапі розвитку закономірним для обох статей є також нерівномірність темпу росту й розвитку організму. Цей розвиток може мати індивідуальні особливості й характеризуватися прискоренням або сповільненням, про що свідчить комплекс морфологічних і функціональних змін в організмі. Зазвичай сповільнення розвитку, що трапляється внаслідок захворювань у ранньому віці, може бути зумовлене спадковоконституційним чинником та іншими причинами. Як наслідок не тільки лишаються майже незмінними антропометричні показники, а й знижується активність у навчанні, і це потребує більшого напруження всіх систем організму під час праці. Такі діти вимагають відповідного медичного і соціального захисту.

Прискорений розвиток буває рідше і характеризується частіше надлишковою масою тіла. Відносно новим явищем є процес, який називається акселерацією. Акселерація — це прискорення темпу росту й розвитку організму дітей і підлітків порівняно з темпом росту й розвитку дітей попередніх поколінь. Характерними властивостями акселерації є те, що в сучасного покоління етап біологічного дозрівання триває й завершується швидше, ніж у попереднього, і виявляється найчастіше у підлітковому віці. Дуже високий зріст трапляється рідко, у той час як значне збільшення маси тіла, тобто ожиріння, спостерігається частіше і може бути наслідком надмірного харчування, порушень кіркової речовини надниркових залоз, адипозогенітального або гіпоталамогіпофізарного синдрому.

Процесів, пов'язаних з акселерацією, вичерпно не пояснює жодна теорія — космічна, геліогенна, урбанізаційна, генетична. Сьогодні найвірогіднішим є тлумачення цього явища як наслідку загальної тенденції до змін у біології сучасної людини, що створюється під впливом комплексу відповідних чинників (Г. М. Сердюковська, 1986).

Ріст дітей зумовлений спадковими чинниками, а ступінь та особливості його залежать від соціальних умов життя.

Процес росту й розвитку відбувається в організмі дитини постійно й підлягає складним змінам. Він відбувається нерівномірно, і кожному віковому періоду притаманні характерні морфологічні, фізіологічні та психічні перетворення. Є періоди особливо інтенсивного росту й періоди з домінуючими змінами у будові та функціях окремих органів і систем, тобто спостерігається інтенсивний розвиток при відносно сповільненому рості.


Основні закономірності фізичного розвитку дітей базуються на відповідних показниках фізичного розвитку. До них належать довжина, маса тіла та об'єм грудної клітки. Крім того, слід урахувати життєву ємність легенів, розвиток кістково-м'язової системи, функцію ЦНС, серцево-судинної системи, статевий розвиток. Найінтенсивніше збільшується довжина і маса тіла протягом перших двох років життя: за 1-й рік на 25 см, а за 2-й — на 10 — 15 см. Маса тіла протягом 1-го року життя збільшується на 6—7 кг, а протягом 2-го — на 2—3 кг. Надалі щорічне збільшення довжини тіла знижується до 4—5 см, а маси тіла — до 1,5—2 кг. Темпи росту пришвидшуються знову у 6—7 років і під час статевого дозрівання. Цей процес зазвичай завершується в дівчат у 20—22 роки, у хлопців — у 23—25 років.

Збільшення довжини тіла супроводжується паралельними змінами спів-відношення пропорцій окремих його частин. Зокрема, з віком зменшуються розміри голови й тулуба і довшають ноги.

Протягом перших років життя дитини вдосконалюється діяльність ЦНС. Морфологічний і функціональний стан головного мозку значно змінюється. Його маса у новонародженої дитини становить 360—390 г, до кінця 1-го року життя вона збільшується у 2—2,5 разу, а до кінця 3-го вона, збільшуючись утричі, досягає 1100 г. У цей час відбувається швидке утворення умовних рефлексів. Вони виникають у певній послідовності і лишаються постійними. У першу чергу утворюється вестибулярний умовний рефлекс. Слухове подразнення забезпечує реакцію організму на збереження рівноваги тіла. Пізніше утворюються зоровий і шкірно-тактильний рефлекси. У ранньому дитинстві продовжує розвиватись адаптація до умов навколишнього середовища, пасивний материнський імунітет грудного періоду втрачається, тривалість сну зменшується.

Для дошкільного віку характерним є деяке зменшення росту і сповільнення процесу окостеніння, завершується формування мови, особливо інтенсивно розвиваються зір, слух, кістяк росте більше, ніж хрящі, пришвидшуються процеси терморегуляції.

У шкільний період росту і розвитку дитини, зокрема в сім років, закінчується інтенсивне збільшення маси тканини мозку, зростає її гальмівний контроль. У цей період спостерігається переважання процесів збудження над , гальмуванням. Ці процеси врівноважуються на 12-му році життя. Розвиваються статичні і динамічні функції хребта, вдосконалюється руховий аналізатор, рухи стають координованішими. Триває окостеніння кісток зап'ястка. Інтенсивнішає адаптація до мінливих умов навколишнього середовища.

Середній і старший шкільний вік характеризується загальною перебудовою органів і систем, значним пришвидшенням росту і розвитку організму. Перебудова організму зумовлює збільшену загальну чутливість, змінюється динамічна рівновага між 1-ю і 2-ю сигнальними системами, відбувається ослаблення вищого функціонального рівня кіркової діяльності 2-ї сигнальної системи. Особливістю розвитку серцево-судинної системи є його відставання від росту тіла, що зумовлює підвищення втомлюваності. Особливістю цього віку є також статеве дозрівання, яке характеризується лабільністю психіки, вегетативної нервової системи, відхиленнями у функції серцево-судинної системи. Інтенсифікуються процеси кіркової діяльності, окостеніння, розвитку скелетних м'язів. Ріст легенів зумовлює збільшення об'єму кожного вдиху, хвилинного об'єму дихання, життєвої ємності легенів (ЖЄЛ). Статеві відмінності виявляються у специфіці обмінних процесів, темпі росту й розвитку окремих систем і організму в цілому. Різниця між дівчатками і хлопчиками полягає в тому, що поруч із загальними для обох статей закономірностями існують різні темпи, терміни і показники їхнього росту й розвитку. У хлопчиків вищі антропометричні показники до початку статевого розвитку. У період статевого дозрівання вищі показники мають дівчатка. У віці 15 років хлопчики знову випереджують дівчаток. У цей період відбувається подальше наростання маси м'язів і м'язової сили. Рухи дітей стають чіткішими і координованішими. Одночасно інтенсивно росте міокард. У віці 16 років у хлопчика маса серця удвічі більша, ніж у 10 років. Змінюються і кровоносні судини. Вони розвиваються повільніше, ніж серце, і просвіт судин на одиницю маси серця зменшується. У підлітків пульс становить 78—80 на 1 хв, у той час як у новонародженого він дорівнює 135 — 140 на 1 хв. Тиск крові з віком збільшується і становить 120/70 мм рт. ст.

Аналізуючи усі вікові зміни в організмі дітей і підлітків, потрібно також завжди враховувати, що кожна дитина і згодом доросла людина, крім вікових особливостей, обов'язково має свої індивідуально-типологічні риси.

Зміни в організмі, притаманні дітям під час їхнього росту й розвитку, потребують дотримання всіх гігієнічних правил і норм, які диктуються віковими особливостями дітей та підлітків. Опрацювання науково обґрунтованих правил і закономірностей, особливо в галузі раціонального режиму навчання й відпочинку, дає змогу зменшити відхилення від нормального розвитку дітей і не допустити захворювань, пов'язаних із негативним впливом шкідливих чинників навколишнього середовища.