close
У комплексі питань щодо гігієни тіла людини на перший план висувається догляд за шкірою. Шкіра має складну анатомічну будову. Вона здатна захищати організм від шкідливого впливу навколишнього середовища, бере участь в обмінних процесах, що відбуваються в організмі, здатна утворювати пігмент, тісно пов'язана з іншими органами і безперервно відновлюється та звільняється від сторонніх частинок та мікроорганізмів. Нижче розглянуто головні функції шкіри.

Як орган чуття шкіра має особливі скупчення чутливих клітин, які пов'язані з доцентровими нервовими волокнами і які сприймають лише певний вид подразнення, а саме: біль, тепло, холод, дотик і тиск. На цілій шкірній поверхні є приблизно 500 тис. рецепторів, які сприймають дотик і тиск, та 280 тис. рецепторів, які сприймають тепло і холод.

Важливою є терморегуляторна функція шкіри. За температури шкіри 32 °С людина не відчуває ні тепла, ні холоду. Трохи вище від цього рівня — відчуває тепло, а нижче — холод. Розширення судин і капілярів сприяє віддачі тепла, а звуження судин зумовлює зменшену віддачу тепла. Віддача тепла, що відбувається шляхом виділення поту потовими залозами за підвищеної температури навколишнього середовища, досить інтенсивна. У середньому потові залози шкіри виділяють протягом доби 0,5 л пату, а в екстремальних умовах випаровування може досягати 10 л за добу. У таких випадках людина виділяє одночасно розчинені у воді натрію хлорид, сечову кислоту, луги, аміак та інші речовини.

Шкіра має сальні залози, що виділяють шкірний жир, до складу якого входять вода, гліцериновий жир, мило, холестерин, білок, жирні кислоти. Протягом тижня шкіра людини виділяє 100—300 г жиру, що зумовлює її еластичність і захищає від вологи та висушування.

Шкіра здатна всмоктувати різноманітні хімічні речовини, поглинати кисень і виділяти вуглекислоту, депонувати уведену в організм воду, бере актив-ну участь у загальному обміні речовин організму. Вона віддзеркалює загальний стан організму і дуже тонко реагує на всі зміни, які в ньому відбуваються. У разі потрапляння на шкіру мікроорганізмів, пилу, інших забруднень можуть виникати різноманітні захворювання, зокрема, фурункули, бешиха, дерматити, короста, екзема, гноячкові, грибкові захворювання, рак шкіри тощо.

Шкіра відіграє величезну роль у формуванні здоров'я людини, оскільки захищає організм від несприятливих метеорологічних, механічних і хімічних чинників навколишнього середовища. У процесі життєдіяльності людини шкіра поступово забруднюється, а органічні речовини, які внаслідок цього розкладаються, виділяють гази з неприємним запахом. Закупорені пори шкіри утруднюють обмін речовин, і відбувається порушення усіх її функцій.

Догляд за шкірою є вкрай потрібною умовою для збереження її чистоти і нормальної функції. Гігієна шкіри передбачає підтримання її в чистоті. Вода, що добре змиває з поверхні шкіри бруд, не є для неї індиферентною, оскільки різні хімічні речовини, які входять до її складу, можуть мати подразливі властивості. Найкращою для миття є м'яка дощова або снігова вода, де немає солей кальцію. Воду можна пом'якшити за допомогою кип'ятіння або додавання до неї питної соди, гліцерину, мигдалевих висівок тощо.

Залежно від характеру шкіри для її миття слід застосовувати гарячу та холодну воду. Жирна шкіра частіше потребує миття гарячою і теплою водою, а суха — теплою і холодною. Індиферентною для шкіри здорової дорослої людини є вода, температура якої становить 34 °С. Холодна вода температури до 20 °С не тільки очищує шкіру, а й тонізує і зміцнює її. Таку воду використовують для загартування у вигляді холодних обтирань, чергування короткочасної дії холодної і теплої води. Загальна холодна ванна за температури води ЗО...31 °С має тривати від кількох секунд до 1 хв. Після процедур із застосуванням холодної води тіло розтирають і швидко витирають сухим простирадлом. Рекомендується вмиватися перед сном прохолодною водою (температура 17...20 °С). Загальними водними процедурами, які збуджують судинну та нервову системи, підвищують опірність шкіри і всього організму до несприятливих впливів навколишнього середовища, є річкові та морські купання. Вони підтримують чистоту тіла і загартовують організм. Гаряча вода температури понад 38 °С зумовлює рефлекторне розширення судин шкіри і приплив крові до периферії. її застосовують для ванн, душів, обливань та обтирань. Така вода значно ефективніше очищує шкіру. Позитивно впливають на організм теплі водні ванни, особливо у поєднанні з натираннями, масажами, мильними втираннями. Вони добре очищують шкіру, але надмірне знежирювання шкіри внаслідок розчинення жирних речовин, а також застій крові у судинах шкіри можуть призвести до зниження опірності організму. Отже, для систематичного миття обличчя, тіла, кінцівок найкраще застосовувати комбінацію води різних температур залежно від індивідуальних властивостей шкіри з подальшими витираннями шкіри насухо. Душ має переваги в тому, що внаслідок його застосування не тільки змивається забруднення, а й загартовується шкіра. Приймати душ чи ванну потрібно 1—2 рази на тиждень. Температура води для ванни не повинна бути вищою ніж 34.. .36 °С, а тривалість процедури має становити 10 — 15 хв. Гаряча ванна (температура 50...52 °С) застосовується частіше після тяжкої фізичної праці і рекомендується лише здоровим людям. Ванна температури 38...40 °С може бути дозволена також лише здоровим людям. Перед сном рекомендується приймати індиферентні ванни — температура води в межах 32...35 °С. Після ванни рекомендується відпочити протягом 20—30 хв.

Велике значення для особистої гігієни мають лазні, які за призначенням поділяють на туалетні, пропускні і змішаного типу. Найпоширенішими є туалетні лазні для миття тіла, тобто для підтримання чистоти шкіри та її нормального фізіологічного стану. Вони бувають душовими або змішаними. Завдяки миттю теплою водою з милом у лазнях шкіра очищується від забруднення мікроорганізмами, відновлюється її нормальна фізіологічна функція, а також судинного, секреторного, м'язового апаратів, досягається запобігання шкірним захворюванням інфекційного та грибкового походження. Миття в лазні часто має терапевтичне значення. Воно полягає в тому, що висока температура повітря в лазні, посилене потіння сприяє лікуванню ревматизму, захворювань нирок, подагри, багатьох неврозів та інших захворювань. Зрештою, лазні є також елементом і показником культури населення та його гігієнічного виховання.

Фізіологічні зміни, що виникають в організмі під час миття в лазні, відновлюються відносно швидко. Зокрема, частота дихання стабілізується через 15—20 хв відпочинку, температура тіла і пульс — через 30 хв — 1 год і почуття втоми також через 1 год. Для доброго самопочуття температура повітря в мийних має становити приблизно 30 °С, а відносна вологість не повинна перевищувати 80%. У роздягальнях температура повітря має бути в межах 23. ..25 °С при відносній вологості 40 — 60%, а температура повітря в парильні не повинна перевищувати 40 °С. Для створення сприятливого мікроклімату в лазнях потрібно влаштовувати відповідну припливно-витяжну вентиляцію.

У різних парильнях і саунах вологість повітря становить 70 — 75%, а температура 45.. .50 °С і вище (мал. 75; табл. 62). За таких умов в організмі людини відбуваються значні зміни, зокрема, дуже інтенсивно розширюються судини шкіри, посилюється приплив крові до них із внутрішніх органів, активізується діяльність потових залоз, дихальної, серцево-судинної систем, нирок та інших органів. Після парильні доцільно прийняти теплий, а потім прохолодний душ. Така лазня корисна для людей, котрі хворіють на артроз, ожиріння, атонію. Однак слід пам'ятати, що перебування в лазні є великим навантаженням для організму, тому перед тим треба порадитися з лікарем, особливо, коли є захворювання серцево-судинної системи.
 
 
 
У боротьбі з епідемічними спалахами паразитарних тифів та інших захворювань лазні набувають ще й протиепідемічного значення, коли вкрай потрібною стає санітарне оброблення людей. У такому разі пропускна спроможність лазні, тобто кількість людей, котрі можуть одночасно митися в ній, повинна становити одне місце на 100—150 мешканців. Санітарне оброблення населення передбачає миття, обстригання волосся, дезінсекцію, дезінфекцію білизни та одягу. Такі лазні мають потоковий принцип планування приміщень, тобто людина роздягається в одному приміщенні (у брудній його частині), там вона віддає свої речі в дезінфекційну камеру, а сама переходить у мийну і з неї в одягальню, тобто в чисту частину, де отримує одяг, що пройшов дезінфекцію.

Зазвичай у лазнях є гардероб, кімната для очікування, що служить одночасно і кімнатою відпочинку після миття, перукарня, туалети, роздягальня з розрахунку 1,4 м2 на 1 людину, мийна з розрахунку 2,25 м2 на 1 людину і парильня.

Слід зазначити, що в мийній стіни і підлога мають бути з водонепроникного матеріалу, лавки гладенькі, площа з розрахунку 1 м2 на людину. Температура повітря тут має становити 25...30 °С за відносної вологості 80%.

Щоб уникнути захворювання на епідермофітію, потрібно старанно мити підлогу і щоденно її дезінфікувати 0,01% розчином хлорного вапна.
 
Криті плавальні басейни, які використовуються цілий рік, треба наповнювати нагрітою до 22 °С водогінною водою. Вони призначені тільки для здорових людей. Для збереження чистої води басейни будують проточними або воду безперервно пропускають через очисні споруди з відповідним її знезаражуванням. У такому разі воду потрібно повністю замінювати не рідше, ніж один раз на місяць.

Важливим засобом для підтримання чистоти тіла є мило. Це сполука жирних кислот та основ (лугів), його виготовляють з тваринних та рослинних жирів. Завдяки додаванню ароматичних речовин і барвників мило має приємні запах і колір. У воді мило емульгує жири зі шкіри, волосся і тканин. Унаслідок гідролізу мила звільняється основа, яка розчиняє емульговані жири, і вони добре змиваються водою. Мило має бути доброякісним, жирним, давати багато піни, з приємним запахом. З огляду на те, що мило є лужне, нейтральне і перенасичене жиром, під час його вибору слід звертати увагу на індивідуальні особливості шкіри. Якщо вона ніжна, краще рідше вживати мило, а коли жирна — навпаки. Застосування стандартного лікувального мила утруднене, оскільки не дає можливості дозувати ліки і може подразнювати шкіру.

Широке використання синтетичних мийних засобів для догляду за шкірою у вигляді порошків, паст, шампунів і твердих форм виправдане тим, що вони можуть давати нейтральну або кислу реакцію, яка наближується до реакції шкіри. Ці речовини більше знежирюють шкіру, ніж мило, але можуть зумовити появу алергійних реакцій у людей з підвищеною чутливістю шкіри.

Доцільно звернути особливу увагу на догляд за шкірою обличчя, оскільки воно більше зазнає впливу чинників навколишнього середовища. Шкіра обличчя характеризується індивідуальними особливостями. Дія холодної води на шкіру обличчя полягає в тому, що звужуються судини і зменшується при-плив крові. При цьому скорочується діяльність потових і сальних залоз, а також знижується виділення жиру і поту на поверхню шкіри. Це у свою чергу призводить до сухості шкіри з одночасною втратою її еластичності. Дія гарячої води, окрім доброго очисного ефекту, виявляється в тому, що поверхневі кровоносні судини розширюються, шкіра червоніє, м'язи шкіри розслаблюються, і вона стає м'якою. Найсприятливішою для шкіри обличчя є м'яка вода кімнатної температури. Рекомендується також нормальну шкіру обличчя мити почергово теплою і холодною водою.

Обличчя слід мити перед сном з метою очищення вивідних отворів шкірних залоз від різноманітних забруднень. Суху шкіру треба змащувати на ніч жиром. В особливих випадках замість мила для очищення шкіри обличчя застосовують мигдалеву пасту, крем, що робить її еластичною, запобігає зайвому випаровуванню з її поверхні і утруднює проникнення патогенних мікроорганізмів. Креми мають властивість живити шкіру та сприяти її регенерації.

Суха шкіра обличчя чутливіша до навколишніх впливів, тому замість умивання милом її змащують мигдалевою, соняшниковою олією, ланоліном або бархатним кремом і пудрять. Зміцнюють і пом'якшують суху шкіру також за допомогою різноманітних масок з меду, жовтків яєць і сметани. Не рекомендується застосовувати спиртові розчини та одеколони і використовувати лише жирну пудру. З гігієнічної точки зору потрібно раціонально харчуватися. Це збагачує організм жирами та вітамінами.

Жирна шкіра також потребує особливого гігієнічного режиму. Мити шкіру доцільніше гарячою водою і нейтральним милом. На ніч шкіру слід протирати саліциловим спиртом, 2% розчином оцтової кислоти або одеколоном із застосуванням після цього туалетної пудри.

Для жирної шкіри рекомендують парафінові, білкові, дріжджові маски. Протягом дня слід використовувати лосьйони. Туалетна вода або лосьйон характеризуються тим, що вони не лише очищують шкіру, а й висушують її та іонізують. Лосьйони також дезінфікують шкіру та стягують пори. Якщо шкіра дуже жирна і є вугрі, використовують мильний крем, що містить настругане у гарячу воду туалетне мило з камфорним спиртом, пероксидом водню і борною кислотою. Пігментні плями зникають після протирання обличчя розчинами саліцилової, лимонної, оцтової кислот тощо. Коли є ластовиння, або веснянки, потрібно застосовувати фотозахисні креми, відбілювальні засоби, наприклад, наносити на шкіру молочнокислі продукти. Сприятливо діють щоденні маски з кремів, які містять жиророзчинні вітаміни тощо. Живлять шкіру маски з овочів, ягід, городини.

Одним із найефективніших заходів, спрямованих на поліпшення еластичності шкіри та згладжування зморшок, є масаж обличчя. Це не тільки лікувальний і профілактичний засіб, а й один із методів догляду за обличчям і тілом, що допомагає боротися зі старінням шкіри. Масаж сприяє розширенню кровоносних судин, прискорює рух крові та лімфи і поліпшує живлення тканин. При цьому посилюється венозний відтік, шкіра очищується, стає м'якою, еластичною, зменшуються набряки, особливо під очима. Поліпшується також діяльність серцево-судинної системи, підвищується апетит, нормалізується сон. Велике значення має також правильний режим харчування, сонячні ванни, фізична культура.

Здоров'я загального покриву людини можна забезпечити передусім шля¬хом усунення шкідливих подразників навколишнього середовища, а також тих, які є наслідком роботи внутрішніх органів.

Окремої уваги заслуговує гігієна рук і ніг. Руки треба мити з милом кілька разів на день, а з метою запобігання висушуванню шкіри в неї втирають жирні речовини, наприклад вазелін, ланолін, рослинні олії. Кожен повинен мати окремий рушник або рушники разового користування. Особливо ретельно слід мити міжпальцьові проміжки, куди заносяться різноманітні хвороботворні гриби. Робота з різними шкідливими речовинами потребує застосування гумових рукавичок. Тривале користування ними може спричинити подразнення шкіри. Оскільки нігті є місцем накопичення пороху і мікроорганізмів, які поширюються на інші частини тіла, їх слід щодня добре мити щіткою з водою і милом, а вільний край треба частіше зрізати. Добре очищують нігті лимонний сік, розведена лимонна кислота, столовий оцет. Нігтям слід надати овальної форми, шкіру навколо нігтя треба зрізувати манікюрними ножицями й уникати порізів шкіри. Лакування нігтів утруднює їхні нормальні функції: спричинює крихкість, ламкість, ослаблення. На шкіру рук добре впливає масаж, змащування їх спеціальними живильними кремами. Рекомендується також щоденне миття передпліч і плечей теплою водою з милом, розтирання рушником і змащування кремами.

Шкіра ніг, які постійно навантажені масою тіла, потребує спеціального догляду. Від стану ніг багато в чому залежить працездатність людини, загальне самопочуття. Шкіра ніг на підошвах товстіша і має велику сітку потових залоз. Щоб ноги були чистими, їх потрібно щодня мити теплою водою з милом і добре витирати міжпальцьові складки. Якщо цього не робити, піт розкладається, утворюючи жирні кислоти, які дають неприємний запах і роз'їдають шкіру. Суху шкіру ніг слід змащувати кремом. У разі інтенсивного потіння їх слід протирати 10% розчином формаліну і присипати порош¬ками, які висушують шкіру. Коли ноги не дуже потіють, шкіру можна протирати спиртом або одеколоном і присипати присипками. Місця з грубою шкірою труть пемзою. Нігті на ногах треба зрізувати по прямій лінії таким чином, щоб лише вільний край був слабко закруглений і м'які частини пальця не наростали на ніготь.

Щоб запобігти перевтомі ніг, рекомендується робити 15—20-хвилинні сольові і содові ванночки та ванночки в настоях різних трав, а відтак масаж. Масаж протипоказаний хворим на тромбофлебіт і варикозні розширення вен. Мозолі зрізують або поступово злущують рогові маси. Бородавки на ногах найліпше видаляти за допомогою електрокоагуляції.

Гігієна волосся, що є також складовою частиною особистої гігієни, потребує окремого розгляду. Волосся захищає голову від шкідливого впливу навколишнього середовища, і його стан тісно пов'язаний із загальним станом людини. Ріст волосся, починаючи із зародкового періоду, відбувається увесь час циклічно. Цей цикл залежить від генетичного коду, віку, топографії волосяних ділянок тощо. Кількість фолікулів на волосистій частині голови дорівнює приблизно 100 тис. з різними коливаннями у блондинів, брюнетів, рудих. Середня тривалість життя волосся коливається в межах від двох до чотирьох років. Волосся постійно поновлюється. Людина щодня може втрачати до 100 волосинок, які замінюються новими. Щодня волосинка відростає приблизно на 0,4 мм. Процес старіння людини прискорює випадання волосся, що є нормальним фізіологічним процесом. Кожна волосинка міститься у заглибленні шкіри у волосяному мішечку. Шкіра волосистої частини голови має багато потових і сальних залоз, за рахунок виділень сальних залоз волосся має гарний полиск і захист від впливу навколишнього середовища.

Волосся захищає шкіру голови від холоду і сонячних променів. Воно є також органом дотику і регулятором тепла, окрасою людини і впливає на її психоемоційну сферу.

Між волосинками і на поверхні волосся легко скупчуються виділення сальних і потових залоз, шкірні лусочки, мікроорганізми та порох. Це потребує відповідного догляду за волоссям. Воно може бути нормальним, сухим, жирним. Нормальне волосся треба мити 1 раз на 7 або 10 днів. Для цього слід використовувати теплу воду температури 37 °С і нейтральне або жирне мило. Нині дуже поширені шампуні, однак вони висушують волосся і роблять його ламким. Ліпше застосовувати шампуні з додаванням вітамінів, лікарських рослин, мікроелементів, різноманітних олій тощо.

Вода для миття голови повинна бути м'якою. У твердій воді мило погано милиться, тому волосся майже не прополіскується і на ньому лишається білий наліт, воно здається запиленим і погано розчісується. Воду слід пом'якшити кип'ятінням або додаванням питної соди з розрахунку півчайної ложки на 1 л води або додаванням кількох крапель нашатирного спирту. Найкраще використовувати чисту дощову воду.

Після миття і полоскання волосся голову треба витирати великим рушником. Не рекомендується сушити волосся на сонці, біля електричної та газової плити, користуватися електрофеном. Це пересушує волосся, воно втрачає блиск, еластичність, ламається і січеться на кінцях. Розчісувати волосся треба обережно рідким і негострим гребінцем або щіткою. Шкідливо впливають підкладки, шиньйони, перуки, які герметизують шкіру і волосся і утруднюють вентиляцію та тепловіддачу. Несприятливими для волосся є хімічна перманентна зачіска та фарбування волосся, що висушує та руйнує його. Після такої зачіски волосся треба мити м'якими сортами мила, ніжними шампунями, натуральними продуктами, зокрема, кислим молоком, яйцем тощо, а полоскати настоями ромашки, барбарису, липи.

Оскільки повторне знебарвлення волосся водню пероксидом і фарбування його різними хімічними барвниками, особливо урсолом, є шкідливим, рекомендується фарбувати волосся барвниками рослинного походження, до яких належать хна і басма. Змішуючи ці фарби в різних пропорціях, можна надати волоссю різноманітних відтінків аж до інтенсивно-чорного кольору. Повернути волоссю еластичність, пружність, блиск, що були втрачені внаслідок застосування хімічних барвників або зачіски, допомагає спеціальний бальзам для волосся, який містить віск лаванди, концентрат квіток софори, екстракт плодів обліпихи та інші корисні біологічно активні компоненти.

Сухе волосся достатньо мити один раз на 2 тиж, використовуючи пережирене мило чи піну такого мила, крем для гоління або яєчний жовток. Після миття волосся полощуть теплою водою з додаванням столового оцту. Якщо волосся дуже сухе, рекомендується втирати в шкіру голови підігріту на водяній бані кукурудзяну, оливкову або соняшникову олію. За 1—2 год до миття волосисту частину голови слід протерти рослинною олією. Після миття волосся потрібно кілька разів прополоскати перевареною водою і добре вису¬шити сухим рушником.

Жирне волосся миють зазвичай раз на 5 днів туалетним милом і м'якою водою. Після миття його слід прополоснути водою, підкисленою оцтом.

Гоління не впливає на ріст волосся, але не слід допускати поранень шкіри. Після гоління обличчя треба обов'язково освіжити одеколоном і пізніше припудрити. Одеколон не застосовують, якщо шкіра дуже ніжна. У такому разі роблять примочку з розчину борної кислоти або протирають обличчя рідким вітамінізованим кремом. У разі порізу обличчя протирають 3% розчином водню пероксиду.

Важливою проблемою є випадання волосся. До заходів, спрямованих на запобігання облисінню, належать врегульований спосіб життя, догляд за волосистою частиною голови, її миття і масаж шкіри щіткою, вимитими кінчиками пальців, застосування речовин, що стимулюють ріст волосся, також опромінення сонцем або кварцовою лампою і дарсонвалізація голови.

Правильний догляд за волоссям не тільки запобігає випаданню волосся, а й різноманітним їхнім захворюванням.

Окремим питанням у проблемі особистої гігієни є догляд за ротовою порожниною. Зокрема, значення гарних зубів, що є окрасою людини, важко переоцінити. Сприяючи нормальній діяльності травного тракту, зуби мають велике оздоровче значення для організму. Незадовільний стан ротової порожнини сприяє проникненню інфекцій в організм. Найпоширенішим захворюванням зубів є карієс. Ним уражені майже всі люди планети. Карієс зубів нині розглядається як соціальна хвороба. Вже спостерігаються популяції зі стовідсотковою захворюваністю на нього. Серед населення Львова та області показники карієсу коливаються в межах від 49,29% у дітей раннього віку до 96,84% — у дорослого населення. Серед частих захворювань зубів слід назвати також альвеолярну піорею. Нерідко на зубах утворюються камені. Хвороби зубів можуть бути причиною інших захворювань, зокрема крові, серця, легенів, нирок, ревматизму.

Запобігти захворюванням зубів можна, вживаючи відповідні гігієнічні заходи. Це насамперед раціональний режим праці та відпочинку, збалансоване харчування, відповідний догляд за ротовою порожниною. Після кожного приймання їжі потрібно полоскати рот водою кімнатної температури, видаляти залишки їжі спеціальними індивідуальними зубочистками. Для механічного очищення зубів від м'яких часточок їжі та нейтралізації кислот, що утворюються в ротовій порожнині, застосовують порошки й пасти. Чистити зуби ліпше порошком з очищеної крейди з додаванням ароматичних речовин. Зубна паста затримується у міжзубних проміжках і служить місцем накопичення мікроорганізмів та залишків їжі. Щодня слід робити масаж ясен протягом 3—5 хв. Не слід затискати в зубах металеві предмети, розкушувати горіхи, шматочки цукру, насіння тощо. Якщо людина користується зубними протезами, їх слід виймати перед сном з ротової порожнини, чистити щіткою, мити теплою водою і витирати насухо. Зберігати зубні протези треба в сухому резервуарі.

З метою збереження здорових зубів потрібно знати про геохімічну ситуацію регіонів, яка впливає на формування зубів, та про біохімічні умови місцевості, де мешкає населення. Слід знати про наявність макро- і мікроелементів, про хімічне забруднення атмосферного повітря, водних ресурсів, ґрунту і продуктів харчування. Унаслідок антропогенної діяльності найближчим часом можна очікувати змін геохімічного тла на більших територіях, і це істотно вплине на формування і стан зубів. Зокрема, фтор значно впливає на розвиток зубів і утворення кісток. Якщо кількість фтору в питній воді знижується до 0,5 мг/л і менше, це стає причиною карієсу зубів. Надлишок фтору в питній воді зумовлює флюороз, порушення процесів скостеніння і загальне виснаження організму. У районах, де є надлишок берилію, може виникнути захворювання, що називається бериліоз. Нині усе частіше в зубах і кістках виявляють свинець. Відомі геохімічні райони з різною інтенсивністю небезпеки виникнення у населення флюорозу, ендемічного зоба, карієсу зубів, уролітіазу. Встановлено також, що між поширенням багатьох захворювань, зокрема й зубів, і порушенням харчування існує чіткий взаємозв'язок. Вважається, що у профілактиці карієсу зубів особливу роль відіграє розроблення й обґрунтування спеціальних протикаріозних дієт, до складу яких входять мікро- і макроелементи, вітаміни та інші речовини. Отже, дієта повинна враховувати місцевий вплив продуктів харчування на процеси мінералоутворення в ротовій порожнині.