Профілактична медицина - Професійні шкідливості, зумовлені особливостями трудового процесу, та їхня профілактика
Неділя, 11.12.2016, 16:46
Головна Реєстрація RSS
Вітаю Вас, Гість
Форма входу

Меню сайту
Реклама
Додай сайт
Статистика
Пошук
Block title
Спорткомплекс
Дошкольное развитие ребенка Обучение акробатики
Реклама
Мікробіологія
Попередження
При будь-якому використанні матеріалів сайту - посилання на http://profmed.at.ua обов'язково.
До шкідливих і небезпечних виробничих чинників, зумовлених особливостями трудового процесу, належать психологічні чинники в організації праці, особливості обладнання робочого місця, обслуговування машин, механізмів і систем. Патологічні зміни в організмі працівників можуть виникати внаслідок динамічних і статичних фізичних та нервово-психічних перевантажень, фізіологічних перевантажень окремих систем організму, недостатньої рухової активності.

У різних галузях народного господарства до 80% усіх видів праці становить робота з неважким і помірним м'язовим напруженням, коли виконується велика кількість рухів передпліччями, кистями і пальцями рук.

Подібні перенапруження в цих м'язових групах характерні для таких професій, як складальники, стенографістки, швачки, друкарки, телеграфісти, піаністи, сортувальники поштової кореспонденції, формувальники, ковалі, робітники картонажного виробництва, доярки тощо. Ця праця пов'язана із залученням одних і тих самих груп м'язів, і це локальне м'язове напруження призводить до втоми нервово-м'язового апарату. У осіб, які здійснюють за зміну 40—80 тис. рухів, ознаки втоми з'являються в середині або наприкінці зміни, а в тих, які виконують понад 80 тис. рухів, втома настає вже через 1,5 — 2 год після початку роботи.

Тонічне напруження м'язів передпліччя та рухи пальців і кисті, що часто повторюються, можуть спричинити такі захворювання, як тендовагініт, міофасцикуліт та професійний координаторний невроз. Професійний тендовагініт характеризується тим, що найчастіше ураженню піддаються сухожилки довгого м'яза — згинача великого пальця кисті і м'язів — розгиначів пальців. Особливістю координаторного неврозу і найтиповішими його ознаками є порушення координації рухів і вибірковість порушень — порушується лише та сукупність рухів, які потрібні для даної професійної діяльності. Існують чотири форми неврозів — спастична, паралітична, тремтіння і невралгічна. Координаторний невроз у бухгалтерів та інших канцелярських працівників може виявлятись у вигляді писального спазму. Деформація суглобів, міозит і неврит бувають у доярок.

Вимушене і тривале перебування в положенні стоячи або в положенні нахилившись чи зігнувшись характерні для немеханізованих видів робіт. У слюсарів, токарів, офіціантів, вантажників статична втома нижніх кінцівок може призвести до утворення плоскої стопи і до варикозного розширення вен на ногах. Порушуються нормальний кровообіг і іннервація. З'являється біль у ногах, деформуються колінні суглоби. Вимушене положення тіла під час роботи впливає на хребет. У разі навантаження на спину у вигляді тягара розвиваються сколіоз, лордоз і кіфоз. Причиною викривлення хребта є ослаблення м'язів, що забезпечують вертикальне положення тіла. Інколи спостерігають зміщення кісток, відрив зв'язок, стиснення нервових стовбурів, що супроводжуються болем. Такі люмбоішіалгії залежать від ступеня тяжкості й інтенсивності виконуваної роботи. Люмбаго, що характеризується болем у попереково-куприковій ділянці, частіше зустрічається у ковалів, молотобійців, вантажників. Робітники машинобудівної промисловості можуть мати захворювання хребта у зв'язку з ураженням поперекової ділянки і навантаженням на окремі ділянки спини. Біль у попереку, що частіше зустрічається у робітників, які піднімають і утримують великі вантажі, є наслідком біохімічних, гемодинамічних і нейродинамічних змін. Підняття вантажів може спричинитися до виникнення гриж.

Тривале сидіння під час виконування роботи може призвести до порушень органів травлення, виникнення геморою і венозного застою в черевній порожнині. Збереження робочої пози сидячи є важким завданням для організму, в реалізації якого беруть участь пасивні і активні елементи опорно-рухового апарату. Нераціональна організація робочої пози сидячи призводить до захворювання опорно-рухового апарату в осіб багатьох сучасних професій, де праця виконується у вимушених позах. Значне місце посідають кісткові і фіброзно-м'язові захворювання — вертеброгенні ушкодження, епікондилоз плеча, остеоартрит верхніх кінцівок, а також міопатологія та захворювання периферійної нервової системи — міозит трапецієподібних м'язів, шийно-плечовий плексит гощо. Причиною перенапруження опорно-рухового апарату людини є незручна робоча поза, причому ступінь напруження опорно-рухового апарату прямо залежить від величини відхилення від зручної робочої пози. Великий кут нахилу голови збільшує плече сили важкості голови в кілька разів, що потребує значно більшого зусилля м'язів шиї для підтримання голови. Це спричинює біль у ділянці шиї та плечей. Незручна поза, незадовільна якість робочого місця є причиною скарг операторів дисплеїв на втомлюваність, біль у попереку та зап'ястках.

Праця операторів характеризується високим рівнем напруження уваги. Перенапруження функціональних систем, які забезпечують тривалу підтримку уваги, є чинником ризику виникнення невротичних станів у осіб, зайнятих цією працею.

Багато сучасних професій характеризується прискореним темпом праці, великим обсягом інформації, що призводить до емоційного перенапруження і є однією з причин виникнення серцево-судинних та нервових захворювань.

До професійних шкідливостей належать перевантаження окремих систем, зокрема, кровообігу, голосового апарату, сенсорних систем. Праця оператора пов'язана з напруженням зору, зумовленим сприйняттям зображення, що світиться на екрані, мерехтінням окремих елементів зображення, частим переведенням погляду на розташовані на різній відстані предмети різної яскравості. Це призводить до зниження гостроти зору. Оператори нерідко скаржаться на головний біль, біль в очах, втому, загальну слабкість, біль у м'язах та серці.

Тривала праця з напруженням акомодації може зумовити робочу міопію. Вона буває в осіб, які збирають дрібні деталі, годинникарів, ювелірів, коректорів, креслярів, складальників та ін.

Праця на конвеєрі має свої особливості. Це вимушена робоча поза, ритмічність, монотонність, велике напруження аналізаторів, стійкість і концентрація уваги. Усі роботи, пов'язані з конвеєром, поділяють на 5 груп. У 1-й групі кількість елементів в операції становить 10 — 15, а тривалість кожної операції — 2—4 хв. Друга група включає 5—6 елементів тривалістю від 15 до 35 с. У 3-й групі є 3—4 елементи загальною тривалістю від 25 до 40 с. 4-та група вирізняється високим ступенем монотонності, зумовленим двома-трьома елементами, з яких складаються операції, і 5-та група включає по 2—3 елементи і короткі операції, що тривають 1—2 с. Робітники, які працюють на конвеєрі, швидко втомлюються, вони скаржаться на одноманітність праці. У них можуть бути зміни функціонального стану ЦНС, серцево-судинної системи, зниження м'язової працездатності та збудливості зорового аналізатора. У таких осіб можуть розвинутися міозит, тендовагініт, остеохондроз, радикуліт (А. М. Шевченко, 1993).

Профілактика захворювань та запобігання несприятливому впливові виробничих чинників на організм працівників передбачає проведення комплексу заходів. Головними серед них є механізація та автоматизація виробництва.

Важливого значення слід надавати раціоналізації робочого місця (мал. 55). Удосконалення організації робочих місць і конструкції виробничого устаткування, що є важливим чинником фізіолого-гігієнічної раціоналізації технологічних процесів, дає змогу значно поліпшити умови праці робітників і підвищити продуктивність їхньої праці. Конструкція робочого місця, його розміри і взаєморозташування окремих елементів повинні забезпечувати вигідне і безпечне обслуговування устаткування, догляд за ним, ремонт, раціональну робочу позу і відповідати антропометричним та фізіологічним особливостям людини.

Робоче місце за своєю конструкцією має відповідати вимогам виконання трудових операцій у зонах досягнення моторного поля. В умовах дуже великої частоти і точності рухів — в оптимальній зоні моторного поля, за великої частоти і точності — в зоні легкого досягнення моторного поля і за малої частоти і точності — в зоні моторного поля.

Робоче місце повинно забезпечувати зручну позу працівника, можливі її зміни, стійке положення тіла і свободу рухів. Слід прагнути до такої організації трудового процесу, щоб працівник працював сидячи. При цьому робоче сидіння має забезпечувати оптимальну позу людини під час виконання праці. Конструкція стільця має бути пристосована до зросту робітника і особливостей верстака. Зручнішої пози сидячи можна досягнути завдяки нахилу стола до 10°. Спинка стільця повинна бути рухомою і вільно регулюватися, щоб її можна було встановити на рівні поперекових хребців. Робоча поверхня, на якій виконуються основні операції під час роботи стоячи, повинна дорівнювати 700 — 800 мм, а під час роботи сидячи — 700—750 мм.

Важливим є раціональне обладнання робочого місця з урахуванням естетичного його оформлення, а також раціональні прийоми праці.

Ефективним заходом профілактики тендовагініту є застосування теплих ванночок і масажу. При розвитку координаторного неврозу, крім фізіотерапевтичних заходів, потрібне тимчасове переведення на іншу роботу.

Стрес і напруження під час роботи з комп'ютерами можуть бути нейтралізовані шляхом зменшення тривалості та частоти порушень роботи систем, скорочення часу одержання відповіді та усунення проблем при уведенні даних. У разі розвитку захворювання потрібно своєчасно змінити вид діяльності.

Заходи профілактики під час роботи на конвеєрі спрямовані на регуляцію швидкості руху конвеєрної стрічки протягом дня залежно від ступеня працездатності робітника. Ефективним заходом, який сприяє збереженню працездатності, е організація роботи конвеєра з накопичувана ми, тобто місцями для деталей, що їх не встигли обробити. Обов'язковим в оптимізації праці на конвеєрі є правильна організація режиму праці та відпочинку у вигляді мікропауз, застосування функціональної музики, чергування суміжних операцій, упровадження заходів, що відповідають вимогам ергономіки, естетики та культури праці.

До профілактичних заходів належать також відповідний професійний відбір працівників та періодичні медичні огляди їх.

Попри широкомасштабну комп'ютеризацію, ще й досі, на жаль, є випадки ігнорування профілактичними заходами в цій сфері. Внаслідок незнання працівниками шкідливого комп'ютерного впливу як чинника низької інтенсивності, дія якого поступова й прихована і часто виявляється через багато місяців або років праці, боротися із хворобами, спричиненими нею, дуже складно, іноді навіть нелегко встановити головну причину захворювання. Зважаючи на таку ситуацію, питання гігієни праці з комп'ютером розглянемо детальніше.

Характеризуючи умови праці з комп'ютером, зазначимо, що відеодисплейний термінал (ВДТ) — це пристрій для візуального наведення інформації, що зберігається електронним способом. Він складається з дисплейного екрана з пристроєм для оброблення виведеної на нього інформації, клавіатури управління і вводу даних. ВДТ може бути сполученим з іншими пристроями, наприклад, комп'ютерами, або автономним. Класифікація ВДТ з урахуванням їхнього впливу на здоров'я грунтується, головним чином, на конструктивних особливостях і окремих параметрах самого дисплея, приміром, можливості дістання багатоколірного, позитивного або негативного зображення, розмірів тощо.

Чимало дослідників вивчали хімічний склад повітря на робочих місцях операторів. Характерно, що до кінця робочого дня різко зростала концентрація С02, яка сягала від 0,12 до 0,19%, відповідно кількість нетоксичного пилу коливалася в межах 0,3 — 0,6 мг/м3. На кількох місцях зафіксовано підвищений рівень поліхлорованих біфепілів. У процесі деяких досліджень виявлено високу напругу електричних і магнітних полів.

Робоче місце користувачів комп'ютерів (КК) складається зі стола, крісла і підніжки, які дають змогу зберігати раціональну робочу позу протягом усього робочого дня. Уже готуються місця цільового призначення для КК. Але в багатьох країнах робочі місця створюють, комплектуючи і пристосовуючи їх з урахуванням відомих ергономіко-гігієнічних рекомендацій та антропометричних даних окремих працівників. У таких випадках щораз частіше використовують спеціально виготовлені крісла, які обертаються, зі змінними параметрами.

Письмовий стіл є в кожному бюро. Нерідко придбаний пізніше комп'ютер встановлюють на ньому. Для цього стіл повинен бути визначених розмірів, щоб можна було раціонально розмістити монітор, процесор, клавіатуру, мишу, тримач документів, місце для ручних записів (мінімум 60 см). Оптимальною є ширина стола 160 см (мінімум 120 см). Столи завширшки 160 см виготовляють фірми, що спеціалізуються на виробництві устаткування для користувачів комп'ютерів (КК). Глибина стола 90 см, мінімальна — 80 — 85 см. Якщо за столом працюють у різні зміни різні особи, то потрібен стіл зі змінною висотою, від 68 до 76 см. У тих випадках, коли використовується стіл з постійною висотою, можлива висота 72 см. Стіл повинен бути твердо зафіксований, його поверхня мати коефіцієнт відбиття в межах 20—50%.

Фахівці з ергономіки, експерти ВООЗ на міжнародній конференції з ергономіко-гігієнічних проблем зазначали, що через неувагу до робочого крісла або економію на ньому КК приречені на деформацію хребта і негативну дію на нервові шляхи, на больові відчуття в поперековій ділянці, загальний дискомфорт, нерідко й па знижену працездатність. Перевагу слід віддавати кріслам, які обертаються і в них можна змінювати висоту. Якщо опорою крісла служать ролики, то для стійкості їх має бути п'ять. Матеріал роликів повинен відповідати матеріалу підлоги, щоб крісло не пересувалося, коли на ньому не сидять. Для кам'яної підлоги добрими є ролики з дерева або гуми, а для килимового покриття — металеві або з іншого твердого матеріалу.

Для пом'якшення поштовхів, які випадають на хребет під час сидіння людини на кріслі, його покривають м'яким, бажано натуральним матеріалом, який добре пропускає водяні пари і повітря. Штучна шкіра для цього непридатна, хоча її часто застосовують. Якщо крісло має підлокітники, то вони також амортизують поштовхи під час сідання і допомагають вставати. Висота сидіння повинна відповідати висоті коліна в положенні стоячи, а відстань між поверхнею сидіння і робочою поверхнею стола не повинна по вертикалі перевищувати 22 — 30 см.

До несучої частини крісла належить сидіння і опірна спинка, причому конструкція її має велике значення для розвантаження хребта. Нижній край спинки повинен відступати від сидіння на 10 — 20 см, а верхній — досягати принаймні лінії, що з'єднує середини лопаткових кісток.

Дослідження свідчать про те, що опора на таку спинку не менше ніж на 10 — 15% знижує тиск на поперекові хребці під час сидіння. Таким чином, правильне сидіння полегшує працю м'язів. На жаль, у багатьох країнах лише дорогі крісла мають подібну спинку, тим часом без неї може навіть викривитися хребет. Хребці, які стискаються у передній частині хребта (при нахиленні тулуба вперед), відтискають спресовані міжхребцеві желеподібні хрящі назад, де вони, випираючи за межі хребта, діють на нервові шляхи і поперекові частини хребта й зумовлюють запальні процеси сідничного нерва. Найкращими є крісла, в яких можна індивідуально підігнати всі наведені параметри і тим забезпечити оптимальну робочу позу. Крім цього, зазначені рекомендації дають змогу кожному КК знайти вихід і тоді, коли спеціальних крісел немає.

Робоче приміщення повинно бути досить просторим, ясним, тихим, з доброю вентиляцією (для чистоти повітря), зі сприятливими умовами мікроклімату в усі пори року.

Наведемо об'єктивні показники належних умов праці у приміщенні: мікроклімат (оптимальний), що включає температуру, вологість, рух повітря. Температура приміщення дорівнює 21...22 °С, вологість повітря — у межах 50—65%, швидкість руху повітря — до 0,1—0,15 м/год. Загальне освітлення під час роботи з комп'ютерами повинно сягати 500 — 600 лк (оптимальне під час роботи без комп'ютерів — 800 — 1200 лк). Припустима рівномірна інтенсивність шуму оптимальна до 30—40 дБА, гранична — до 50 — 60 дБА. Об'єм приміщення на одного працівника повинен дорівнювати 15 м3, іонізація повітря — до 5 • 104 в 1 мл легких іонів.

Таким чином, правильне використання комп'ютера потребує особливої уваги щодо обладнання робочого місця. Виконання всіх відповідних правил гігієни значно зменшить кількість порушень функціонального стану організму і збільшить працездатність КК.

Виконання спеціальної для операторів ВДТ праці, а також висока індивідуальна відповідальність за кінцевий результат, велике зорове і нервово-емоційне напруження зумовлюють погіршення функціонального стану ЦНС, значну втому зорового аналізатора, що виявляється у зниженні збудливих і розвитку гальмівних процесів кори головного мозку, погіршення психологічного стану і працездатності. Трудова діяльність людини, пов'язана з нервово-емоційним напруженням, спричинює зміну співвідношення процесів збудження і гальмування в корі головного мозку, що призводить до розвитку втоми.

Праця тривалістю 1 — 2 год призводить до сумування збудження і значного підвищення функціональної рухливості, підвищення швидкості і точності реакції, а внаслідок — до підвищення працездатності. Коли ж праця безперервно триває 3—4 год і більше, то функціональний стан ЦНС погіршується, працездатність падає і людина відчуває втому.

Втомлювання у процесі виконання трудових операцій і рівень відновлення працездатності до початку наступного робочого дня залежать від фізичної працездатності організму. Якщо ж до початку наступного робочого дня працездатність не відновлюється, то це свідчить про кумуляцію втоми і повинно розглядатися як перевтома.

Кожний чинник виробничого середовища, впливаючи на організм працівника, зумовлює специфічну відповідну реакцію (з боку окремих органів і тканин) та стрес. Про це свідчить стан нервово-психічної сфери (подразливість, неспокій, швидка втомлюваність, сонливість удень і безсоння вночі тощо), підвищена екскреція з сечею продуктів перетворення "гормонів стресу" (наприклад, катехоламіну), підвищення AT (систолічного та діастолічного) її серцева аритмія. До захворювань, спричинених стресом, належать гіпертонічна хвороба, інфаркт міокарда, інсульт головного мозку, виразкова хвороба шлунка, цукровий діабет.

Частота порушень зору в КК на 10 — 20% більша, ніж серед інших службовців. Симптоми астенопії класифікуються як зорові (плівка перед очима, двоїння, мерехтіння тощо); очні (відчуття втоми, підвищення їхньої температури, дискомфорт чи біль тощо). Бувають також зменшення обсягу акомодації, амплітуди акомодації, збільшення коефіцієнта втомлюваності. Гальмування акомодації більш виражене в операторів старшого і середнього віку. Спостерігається зниження конвергенції, зниження гостроти зору, незначні, але стійкі варіації дефракції, що мають тенденцію до підвищення тонусу акомодації при далекому баченні і зниження — при близькому. Миготіння екрана впливає на низьку частоту коливань акомодації. Недоліки фокусування і розпливання символів на екрані посилюють астенопію. Яскравість символів на екрані впливає на виникнення астенопії. Високий контраст зображення пов'язаний зі збільшенням скарг на порушення зору.

Дані досліджень дають підставу з усією достовірністю стверджувати, що праця з комп'ютером, безперечно, негативно впливає на ЦНС і орган зору зокрема. Скарги КК на швидку втомлюваність, головний біль, втому очей тощо є суб'єктивним виявом шкідливого впливу комп'ютерів на організм. Всі об'єктивні зміни в організмі потребують не лише подальшого вивчення, а й розроблення комплексу оздоровчих заходів.

Діяльність КК характеризується тривалою, багато годинною (до 8 — 9 год і більше) працею в положенні сидячи. У випадках, коли не дотримують відповідних фізіологічно обгрунтованих умов, така праця може призвести до перенапруження різних ланок м'язово-скелетної системи, а за неправильної і невигідної робочої пози — до тиску на грудну клітку, що утруднює дихання, а також зумовлює порушення кровообігу і застій крові у венах, органах черевної порожнини, таза і нижніх кінцівок.

Робоча поза в положенні сидячи забезпечується статичною роботою м'язів, яка дуже втомлює. Це пояснюється безперервним надходженням у кору головного мозку нервових імпульсів з OOKV одних і тих самих м'язів шиї, спини, попереку. Умови для відновних процесів у клітинах головного мозку, порівняно з динамічною працею, погіршуються. Крім того, при неправильній робочій позі погіршується кровопостачання органів, у тому числі і головного мозку. Звичайною реакцією організму на нераціональну робочу позу і непродуманий режим праці на комп'ютері є відчуття загального дискомфорту, зниження зацікавлення, швидке втомлювання, зрештою зниження працездатності. Можуть навіть виникати больові відчуття різної сили в м'язах і суглобах, потилиці й попереку, пальцях рук.

Опубліковано багато праць з описом хвороб кисті рук (біль у суглобах, судоми м'язів кисті) серед людей, які багато працювали на клавіатурі. Доведено, що, крім тривалості і напруження праці, виникненню захворювань сприяє неправильне положення тіла щодо клавіатури, значне відхилення ліктів від тулуба, нераціональне взаємоспрямування передпліччя і кисті.

Праця на клавіатурі — це інтенсивна динамічна робота кістково-м'язового апарату кистей, одночасно зі статичним напруженням м'язів передпліччя і плеча. Дрібні, одноманітні рухи пальців рук у швидкому темпі, у разі ігнорування гігієнічними рекомендаціями, можуть призводити не лише до швидкої втоми, а й до розвитку захворювань — нейроміозитів, ангіоневрозів і навіть тендовагінітів. До найчастіших симптомів, які сигналізують про небезпеку захворювання, належать такі: поява болю ниючого характеру в кистях і пальцях, затерплість і повільна рухливість пальців (зранку) та їхнє напруження, а при загостренні захворювання — судомні напади та нічний біль у руках.

Хронічне травмування і напруження м'язів кисті може призвести до тендовагінітів, міофасцикулітів та інших невротичних порушень. Усі вони можуть у кінцевому результаті бути навіть причиною інвалідності, а тому також потребують відповідних заходів профілактики.

Питанню вивчення змін серцево-судинної системи внаслідок роботи на ВДТ присвячено значно менше праць. Під час досліджень спостерігали сповільнення частоти серцевих скорочень (ЧСС), швидкості внутрішньомозкового кровообігу, зниження активності адаптаційних антигіпоксичних механізмів — усе це пов'язують із гіпокінезією і монотонією праці операторів ВДТ.

Гігієнічні та ергометричні дослідження дали змогу обгрунтувати систему превентивних заходів, що забезпечують оптимальні умови для функціонування всіх ланок скелетно-м'язової системи. Вона передбачає оптимізацію умов праці КК (робоче приміщення, робоче місце, режим праці), підвищення толерантності організму до дії чинників, що негативно впливають на стан і функцію організму КК.

Екран повинен бути таких розмірів, аби шрифт та інші предмети, що розглядаються, було добре видно. Він не повинен мигтіти і засліплювати своїм і відбитим світлом. Як відомо, кожна лінія на екрані складається з окремих крапок. Що ближче одна до одної вони розташовані, то чіткіше зображення. Відстань має бути меншою за 0,35 мм (тепер випускаються навіть з 0,26 мм). Шрифт та інші об'єкти повинні легко пізнаватись і читатись за своїм зовнішнім виглядом. Текст та інші зображення повинні добре контрастувати з тлом. Бажано, щоб відношення яскравості шрифту або іншого зображення до яскравості тла дорівнювало 1:3. Сучасні комп'ютери дають можливість регулювати яскравість тла і зображення, але тільки на око. Для виведення на екран лише тексту рекомендують монохроматичне (одноколірне) зображення. Різнокольорове має перевагу в тому разі, коли оригінал (наприклад, графіки) виконаний багатоколірно, або різноколірність допомагає сприймати і розрізняти зображення. Обговорюється також питання про переваги і недоліки "негативного " або "позитивного" зображення. Якщо на екрані текст, то його уявлення V вигляді "чорного на білому" більше відповідає звичайній практиці і ліпше сприймається. Особливо коли в процесі праці КК доводиться часто змінювати поле зору між екраном, документами (тримач) і клавіатурою. Це саме стосується емоційно приємнішого шрифту "чорним на зеленому". При негативному зображенні, наприклад, "біле на чорному", темне поле (тло) у багато разів більше, ніж світле. Його використовують тоді, коли навколишнє середовище освітлене недостатньо, а зорова праця обмежена екраном. Інколи переключення на негативне зображення дає змогу швидко зняти печію та інші симптоми подразнення кон'юнктиви.

Недостатньо монітор з екраном просто поставити навпроти КК. Багато хто ставить його близько і низько, а нерідко й неправильно щодо джерела світла. Недобре, якщо вікно розташоване за спиною (екран блищить) або навпроти КК (сліпить). Мінімальна відстань від ока до центру екрана — 50 см. Оптимальна висота його стосовно очей залежить від характеру виконуваної праці. Якщо КК змушений часто відвертатися від екрана (дивитися на документи і клавіатуру), то він повинен розглядати його згори донизу під кутом 35° до центру екрана. Якщо ж КК, працюючи майже не відвертається від екрана, монітор розташовують так, щоб верхня стрічка тексту містилася на рівні очей, при цьому голова має бути ненахилена, м'язи шиї ненапружені. Ці рекомендації свідчать про те, що перевагу слід віддавати робочим столам з регульованою висотою.

КК часто переносять око з екрана на клавіатуру і тримач документів. Ось чому вони повинні бути розташовані на одній відстані від очей і не дуже відрізнятися між. собою за яскравістю. Таке положення тримача економить КК непотрібні рухи голови.

Як доводить практика, найзручнішим є тримач, конструкція якого дає змогу змінювати кут нахилу документів (тримача) до горизонталі. Крім того, тримач повинен бути достатньо стійким, щоб на документах, які на ньому розташовані, можна було щось дописувати від руки або ставити печатки. Для полегшення читання рекомендуються використовувати прозору лінійку.

Вважають, що коли комп'ютери не працюють, у робочих приміщеннях треба створити такий самий високий рівень освітлення, як і в інших службових приміщеннях, тобто 800 — 1200 люкс (лк). Однак, якщо комп'ютери увімкнені, КК багато разів доводиться переносити погляд з екрана в навколишнє середовище і назад, і тому очі потребують частої адаптації до світла й темряви. Пристосування до різноманітної яскравості є для м'язів ока не меншою працею, ніж адаптація до зміни відстані до об'єктів, які розглядаються. Часта і тривала адаптація до змінюваної яскравості прискорює втому м'язів ока. Крім того, що вищий рівень освітлення приміщення, то більшою повинна бути контрастність тла й об'єктів, що розглядаються на екрані. Враховуючи це, вважають: рівень освітлення в приміщенні під час роботи комп'ютерів не повинен перевищувати 400 — 600 лк, що й підтверджено натурними дослідженнями.

Штучне освітлення дає можливість підтримувати майже однаковий його рівень протягом робочого дня. Він повинен бути загальним для всього приміщення. Світильники розташовують під скелею так, щоб світло розсіювалося рівномірно. Доцільно використовувати лампи денного (білого) світла в комбінації з лампами теплого білого світла (жовтого, рожевого), що разом імітує колірну гаму, яка відповідає спектральному складові природного світла в сонячний день. У разі потреби на робочому столі розташовують настільну лампу, весь світловий потік якої спрямований лише на робоче місце, а створюване тп освітлення може бути мінімальним для виконуваної роботи. З метою уникнення потрапляння яскравих променів відбитого світла па екран або в очі КК рекомендують, аби кольори меблів, апаратури, одягу персоналу не були світлих тонів (білого, світло-жовтого, світло-рожевого).

Штучне освітлення застосовують самостійно або разом із природним. Люмінесцентні лампи ліпше поєднуется з природним освітленням, ніж лампи розжарювання. Крім того, вони створюють дифузніші світлові потоки, через що знижується можливість осліплювальної дії світла, відбитого екраном. Вікна природного освітлення бажано орієнтувати на північні румби. Освітлення денним світлом регулюють за допомогою жалюзі і білих фіранок.

Комп'ютери значно різняться між собою за емісією "невидимих" випромінювань. Є фірми, що випускають комп'ютери, в яких електромагнітні поля й електростатичні поля (ЕМП і ЕСП) значно краще екрановані, ніж у інших. У Швеції детально розроблено нормативи випромінювань і заходи для захисту від них. Купуючи комп'ютер, слід віддавати перевагу тим комп'ютерам, в яких ліпше вирішені питання профілактики й захисту від випромінювання.

У паспорті комп'ютера слід перевірити наявність показників, що характеризують описані випромінювання, і порівняти їх з нормативами для робочого місця КК.

Вибираючи робоче місце для комп'ютера, треба пам'ятати: його задня і бокові стінки можуть бути джерелом значно більшого ЕМП, ніж еркан. Відстань екрана до шкіри обличчя і рук КК повинна бути не меншою ніж 50 см. З метою зниження інтенсивності ЕСП слід робити підкладки на робочому столі і доріжки на підлозі поблизу нього з матеріалів, що не заряджаються електрикою — антистатиками. Щоб зняти заряд, шкіру обличчя і рук миють водою кілька разів на день: екран і робоче місце періодично очищують від зарядів антистатичною тканиною або вологим матеріалом. При сухішому повітрі більше ЕСП. Вважають, що вологість повітря не повинна знижуватися нижче за 45%, що нерідко буває в зимову пору року і в місцевостях, віддалених від морів та інших великих водних просторів. Приміщення має бути добре вентильованим, щоб постійно провітрюватись, вивільняти його від іонізованого і зарядженого повітря.

Перед початком праці на комп'ютері слід обстежитись у лікаря-окуліста, і якщо є потреба, скоршувати зір за допомогою окулярів, контактних лінз. Нерідко саме приховані вади зору, які раніше не були розпізнані, ставали причиною багатьох гострих його порушень у КК. Медичне обстеження періодично повторюють.

Велике значення для збереження здоров'я КК має дотримання медичних рекомендацій щодо раціонального харчування і додаткової вітамінізації організму. З метою розширення функціональних можливостей м'язів ока слід виконувати спеціальні вправи для органів зору, робити самомасаж "життєвих точок", а також застосовувати ті загальні фізичні вправи і спортивні ігри, які сприяють підвищенню функціональних можливостей очей.

Стаючи до роботи, перевіряють її умови у приміщенні, а також правильність робочої пози. Зважають на такі чинники:
1. Коліна мають міститися на достатній відстані одне від одного.
2. Ступні добре опираються на підлогу чи підніжку.
3. Сидіння не стискає стегон.
4. Під час сидіння слід випростатися, витягнутися вгору і перевірити позу: спинка повинна бути встановлена так, аби можна було сидіти в правильній позі без зусиль або з мінімальними зусиллями.
5. Голову слід тримати прямо і нахиленою трохи донизу: верхня лінія екрана повинна бути трохи нижче від рівня очей; екран не повинен блищати.
6. Ліктьовий суглоб має міститися на тій самій висоті, що й клавіатура: лікті щільно прилягають до тулуба (або їх підтримують підлокітники крісла), при цьому зап'ясток випрямлений.
7. Рекомендується в процесі роботи коригувати позу: якщо є відчуття м'язового напруження, роблять 5 — 10 разів відповідні вправи.
8. Після кожних 50 хв робити (доцільно використовувати будильник) влаштовувати 10-хвилинну перерву, під час якої також відповідними вправами знімають хоча б певну частину м'язової втоми (тіла і очей), поліпшуючи самопочуття за допомогою спеціального самомасажу та фізичних вправ.
9. Через дві години напруженої безперервної роботи відпочинок слід продовжити до 15 хв; після 4-годинної роботи — до 1 год; роботу на комп'ютері бажано чергувати з іншими видами діяльності.
10. У післяробочий час слід, крім загальних фізичних вправ, виконувати спеціальні вправи для очей.