Профілактична медицина - Очищення та знезаражування води в польових умовах
П`ятниця, 02.12.2016, 22:49
Головна Реєстрація RSS
Вітаю Вас, Гість
Форма входу

Меню сайту
Реклама
Додай сайт
Статистика
Пошук
Block title
Спорткомплекс
Дошкольное развитие ребенка Обучение акробатики
Реклама
Мікробіологія
Попередження
При будь-якому використанні матеріалів сайту - посилання на http://profmed.at.ua обов'язково.
До методів очищення і знезаражування води належать знебарвлення її, дезодорація, дезінфекція, знешкодження, дезактивація, опріснення. З метою освітлення води її коагулюють, тобто відстоюють і фільтрують. Дуже рідко воду зм'якшують, здебільшого для прання білизни.

Загальноприйнятим методом знезаражування води в польових умовах є її хлорування. Визначаючи залишкову дозу хлору, яка забезпечує дезінфекцію води в будь-яких умовах, не вдалося встановити її однозначного стандарту під час застосування різноманітних доз хлору для хлорування води. Результати щодо бактерицидності хлору виявилися неоднаковими. З'ясувалося, що величина поглинання хлору водою залежить від багатьох чинників, зокрема, від вмісту в ній мінеральних солей, сполук заліза, нітратів, марганцю, від підвищеної твердості води, її температури, мутності, характеру органічних сполук, кількості введеного хлору, часу контакту його з водою та інших.

Дослідження засвідчили, що доза хлору в польових умовах змінюється також залежно від характеру патогенної мікрофлори у воді.

У великих пунктах водопостачання знезаражування води проводять інженерні війська, використовуючи табельні або підручні засоби. Контролює цей процес медична служба.

У польових умовах воду хлорують нормальними дозами хлору та великими, тобто методом перехлорування.

Знезаражувати воду нормальним хлоруванням, відповідно до хлорпотреби, можна тоді, коли вона має відповідні добрі гігієнічні показники і немає небезпеки застосування бактеріологічної зброї. У таких випадках беруть такі дози хлорного вапна, які дають змогу отримувати після знезаражування води 0,3—0,5 мг/л залишкового хлору.

Потрібну дозу хлорного вапна визначають методом пробного хлорування у трьох склянках.

Метод перехлорування, або суперхлорування води, дає змогу скоротити час її знезаражування до 10—15 хв улітку і до 25—30 хв взимку. У цих випадках хлорпотреба води не визначається.

Якщо вода відносно чиста і убезпечена від джерела забруднення, до неї додають 5 мг/л активного хлору. Для каламутної води потрібно збільшити дозу активного хлору до 10 мг/л, а для дуже забрудненої — до 20 мг/л.

Цей метод знезаражування води є найнадійнішим. Дехлорування води проводять за допомогою натрію гіпосульфіту.
Індивідуальні та групові запаси води дезінфікують спеціальними таблетками.

Для знезаражування води у флягах застосовують таблетки "Акватабс", пантоцид, що є одним із препаратів групи органічних хлорамінів (а саме: парадихлорсульфамідбензойна кислота) і характеризується великою стійкістю в разі тривалого зберігання та високою ефективністю. Одна таблетка пантоциду на флягу знезаражує воду протягом 30 хв. Якщо вода дуже забруднена, кладуть дві таблетки. Однак вода, яка містить багато органічних речовин, погано дезінфікується пантоцидом, тому пошуки вчених призвели до можливості застосування бісульфатпантоцидних таблеток. Поєднання натрію бісульфату і пантоциду виправдало себе, адже бактерицидна дія хлору у слабокислому середовищі посилюється.

Недоліком цих таблеток є те, що їх не можна використовувати в тих випадках, коли вода зберігається в оцинкованому або залізному посуді, бо залізо і цинк розчинюються у кислому середовищі.

Знезаражувати воду в польових умовах можна також за допомогою йодних таблеток, у склад яких входить йодорганічна сполука у поєднанні з виннокам'яною кислотою. Ці таблетки на відміну від пантоциду розчиняються швидше, протягом 2—3 хв (пантоцид — 15 хв) і добре дезінфікують воду.

Вони стійкі під час зберігання, а присмак йоду зникає вже через півгодини. Обробляти воду йодом можна в будь-якому посуді.

Крім того, для знезаражування незначних кількостей води, якщо немає пантоциду, можна застосовувати таблетки дихлорізоціанурової кислоти, водню пероксид, калію перманганат.

Коагулюють, тобто відстоюють з метою освітлення, у польових умовах річкову воду під час весняного паводку та в період осінніх дощів. Найчастіше застосовують для цього сірчанокислий глинозем [A12(S04)3] та залізний купорос (FeS04). Потрібні дози коагулянту підбирають за допомогою дослідної коагуляції у склянках або відрах.

З метою знезаражування води коагулянт і хлорне вапно вводять одночасно. Дози коаіулянту і хлорного вапна добирають також одночасно.

У польових умовах проводять і опріснення води. Для цього її демінералізують методом дистиляції за допомогою пересувного опріснювального пристрою (ПОП) або станції (ПОС).

У польових умовах проводять ще фільтрацію води за допомогою табельних засобів і фільтрів, виготовлених з підручних матеріалів (мал. 87). До них належать тканинно-вугільний фільтр (ТВФ-200) та модернізована автомобільна фільтрувальна станція (МАФС). ТВФ-200 очищує воду від природних забруднень, дезактивує її, знезаражує та знешкоджує. Після закінчення роботи фільтр дезактивують та знезаражують. МАФС-3 служить для очищення води від природних забруднень, дезактивує її, знезаражує та знешкоджує. Після закінчення роботи фільтр дезактивують та знезаражують. Для тимчасового водопостачання в польових умовах використовують ТВФ Клюканова.

Порівняльну характеристику технічних засобів очищення води наведено в табл. 70.

У випадках, коли застосовують зброю масового ураження, у воду можуть потрапляти отруйні речовини. Щоб виявити їх, проводять індикацію й експертизу води, а також спеціальне її оброблення шляхом знезаражування, дезактивації та знешкодження води.

Дезактивацію води проводять за допомогою тканинно-вугільного фільтру. Дезактивація включає коагуляцію води, хлорування, відстоювання та фільтрування води.
Знешкодження або дегазацію води проводять, також використовуючи тканинно-вугільний фільтр.

Після проведення роботи відпрацьовану шихту фільтрів та інші заражені матеріали закопують у грунт на відстані не меншій, ніж 50 м від пункту водопостачання (мал. 88).

У зв'язку з тим що в разі застосовування отруйних речовин у польових умовах можливе забруднення ними джерел води, а також зараження її диверсійним шляхом збудниками епідемічних захворювань, токсинами та високотоксичними речовинами, будь-яку воду можна використовувати лише з дозволу медичної служби. Цей дозвіл вона має право видати тільки після проведення комплексу спеціальних заходів, які називаються гігієнічною експертизою. У завдання експертизи входить комплексне обстеження джерела води, забір її проб, лабораторні дослідження та складання експертного висновку. Приймати рішення про придатність зараженої води для вживання має право тільки лікар-гігієніст, який і очолює групу фахівців, що беруть участь у проведенні гігієнічної експертизи.

В умовах польового водопостачання військ передбачається забезпечення їх водою на марші з розрахунку видачі 75% добової потреби на місці нічлігу і 25% — на великому привалі. Під час цього тривалого відпочинку потрібно заготовити по 0,5 л питної води на одну людину. Видавати воду треба негайно, так, щоб усі військові отримали воду протягом 30 хв.

Завданням медичної служби із забезпечення військ водою на марші є завчасне проведення санітарної розвідки джерел води за маршрутом, оцінка якості води, очищення і знезаражування її, забезпечення особового складу військ засобами знезаражування води.

Велике значення в умовах переміщення військ має освітня робота. Вона передбачає навчання особового складу правилам збереження сил у поході та ознайомлення із профілактичними заходами, спрямованими на оздоровлення організму.

В умовах катастроф та стихійних лих системи водопостачання, що живлять кілька міст, повинні базуватися принаймні на двох незалежних джерелах води. На випадок виходу з ладу головних споруд потрібно мати резервуари питної води за нормою не менше за 10 л на добу на одну людину.