Профілактична медицина - Природна радіоактивність та її гігієнічне значення
П`ятниця, 02.12.2016, 22:51
Головна Реєстрація RSS
Вітаю Вас, Гість
Форма входу

Меню сайту
Реклама
Додай сайт
Статистика
Пошук
Block title
Спорткомплекс
Дошкольное развитие ребенка Обучение акробатики
Реклама
Мікробіологія
Попередження
При будь-якому використанні матеріалів сайту - посилання на http://profmed.at.ua обов'язково.
Природна радіоактивність зумовлена космічними променями і випромінюваннями природних радіоактивних речовин, які містяться в гірських породах, ґрунті, воді, повітрі, тканинах рослинних і тваринних організмів.

Середньозважена частка опромінення, зумовлена космічним випромінюванням, у приземних умовах становить близько ЗО мБер/год, у високогірних умовах — до 70 мБер/год. У навколишньому середовищі є незначна кількість радіоактивних речовин, які перебувають у розсіяному стані. Так, активність ґрунту в середньому становить 74 Бк/кг, води морів і рік — 3,7—3,7 * 10-2 Бк/л, атмосферного повітря над суходолом — 4,8 * 10-3 Бк/л, над океаном — 3,7 * 10-3 Бк/л, у рослинах і м'яких тканинах тварин і людей — 88 Бк/кг (2,4 • 10"5 Кі/кг).

Радіоактивність гірських порід і ґрунту визначається, головним чином, умістом у них урану, торію, продуктів їхнього розпаду (радону тощо) і калію-40. Середня доза опромінення з ґрунту і гірських порід становить у нормальних геохімічних провінціях 5—10 мкБер/год. У природних водах радіоактивність визначається ураном, торієм, радієм і продуктом його розпаду радоном. Радіоактивність атмосферного повітря визначається в основному наявністю в ньому радіоактивних ізотопів вуглецю-14, фосфору-32 (утворених шляхом дії космічного випромінювання на атмосферний азот), радону і торону (що потрапляють із ґрунту). Еквівалентна доза опромінення легенів радіоактивними еманаціями атмосферного повітря становить 20—25 мБер на рік.

Радіоактивність харчових продуктів більше зумовлена вмістом радіоактивного кальцію-40 і менше — наявністю радію та інших радіонуклідів. Радіоактивність продуктів рослинного походження на порядок вища, ніж тваринного.

Проникаючи з повітрям, водою і харчами в організм людини, радіоактивні речовини там лишаються і навіть депонуються у м'яких тканинах (йод-131 у щитоподібній залозі) і кістках (стронцій-80, радій, полоній тощо), через що організм людини внутрішньо опромінюється.

Із викладеного випливає, що людина в процесі життя піддається дії зовнішнього опромінення, яке створює природний радіоактивний фон. В Україні до чорнобильської катастрофи в різних населених пунктах він коливався від 60 до 160 мБер/рік, у Києві становив близько 100 мБер/рік, а в США — від 80 до 190 мБер/рік.

Оскільки людська популяція піддавалася цьому опроміненню протягом багатьох століть свого існування, то вважають, що внаслідок природного відбору вона пристосувалася до природного фонового випромінювання. Щодо потреби цього опромінення для оптимальної життєдіяльності людей думки вчених протилежні, переконливих доказів немає.

Разом із цим природний радіоактивний фон, безсумнівно, відіграє певну роль у мутаційному процесі, причому вважають, що рідкі позитивні мутації не сприяють подальшій біологічній еволюції людини, оскільки закони природного відбору в сучасних умовах втратили своє значення.

Ось чому більшість учених вважають, що мутації, які відбуваються серед людей за рахунок природної радіоактивності, є чинником негативним і слід визнати небажаним збільшення природного фону опромінення людини.

Доза, що подвоює спонтанні мутації людини, становить 10—100 Бер. Тому, на думку гігієністів, додаткове до фонового опромінення населення не повинно перевищувати 3 Бери за ЗО років; це гарантує генетичну і бластомогенну безпеку. Цей норматив ураховують, коли розробляють заходи з охорони навколишнього середовища від радіоактивного забруднення.

Існують місцевості зі збільшеним вмістом радіоактивних речовин у ґрунті і гірських породах (це призводить до підвищення радіоактивності води, рослин і частково повітря), де опромінення людей сягає 380 мБер на рік (штат Керала в Індії), 550 мБер на рік (Санта і Менале — місцевості з пісками вздовж Атлантичного берега Бразилії, які містять торій) і вище.

Про вплив подібного опромінення на населення чітких даних у науковій літературі немає, а є лише окремі повідомлення про збільшення кількості хромосомних аберацій.
Серед антропогенних джерел іонізуючих випромінювань, які впливають на все населення, найбільше значення мають рентгенівські процедури: діагностичні і лікувальні. У колишньому СРСР вони додавали до природного фону (в середньому на одну людину) 72 мБер на рік, у США —78 мБер на рік. Додаткове опромінення за рахунок циферблатів годинників, які світяться (до 1 мБер на рік), і телевізорів (до 3 мБер на рік) незначне.

Є низка заходів, мета яких не допустити збільшення дози опромінення населення за рахунок антропогенних джерел іонізуючих випромінювань. Серед них основні такі: 1) заходи, спрямовані на охорону навколишнього середовища від забруднення радіоактивними викидами і відходами атомної промисловості, атомними станціями, підприємствами, що знешкоджують радіоактивні відходи, могильниками радіоактивних відходів та іншими об'єктами; 2) комплекс заходів, спрямованих на зниження рентгенодіагностичного навантаження населення.

Дозиметричний контроль на об'єктах, які використовують джерела іонізуючих випромінювань, а також дослідження атмосферного повітря, опадів, ґрунту, води природної і водогінної, рослин, тварин, харчових продуктів, будівельних матеріалів, атмосферних викидів, стічних вод та інших об'єктів на радіоактивність (у кюрі і бекерелях) проводять радіологічні лабораторії міських, обласних і республіканських СЕС.