close
На особливу увагу заслуговує праця жінки. Жінки нині працюють у різних галузях народного господарства. Не завжди для них створюються оптимальні умови праці, і на їхній організм негативно впливає багато виробничих чинників. Зокрема, у жінок, які виконують тяжку працю, можуть виникати різні захворювання, пов'язані з опущенням внутрішніх органів, нервовим перенапруженням, порушенням кровообігу і функціонування кістково-м'язового апарату тощо.

Внаслідок використання жіночої праці на виробництві з'явилися проблеми, що стосуються фізіологічних особливостей жіночого організму. Вони зумовлюють негативніший вплив виробничих чинників на організм жінок порівняно з чоловіками. Деякі отрути можуть проникати крізь плаценту і порушувати розвиток плода, несприятливо впливати на перебіг вагітності, на організм дитини через молоко матері, спричинювати безплідність, позначатися на фізіологічних функціях жіночих статевих органів. Усі інші чинники виробничого середовища також призводять до більш виражених наслідків у жінок. Дія отрут на їх організм може посилюватися через частий контакт із засобами побутової хімії, а також більшими, порівняно з чоловіками, навантаженнями в побуті.

Ось чому так важливо впроваджувати спеціальні заходи профілактики можливого несприятливого впливу умов праці на жіночий організм.

Вагоме значення має гігієнічна стандартизація хімічної сировини, що передбачає виключення або обмеження речовин, які негативно впливають на дітородну функцію. Слід розробляти науково обгрунтовані параметри робочих місць для жінок.

Існує список особливо тяжких і шкідливих робіт та професій, до яких не допускають жінок. Гігієнічними нормативами передбачено обмеження на перенесення жінками вантажів, заборону нічної праці у період вагітності. Жінкам після пологів у всіх країнах надають оплачувану відпустку. Матері, яка годує дитину груддю, через кожні 3,5 год праці надають перерву. На виробництвах обладнують окремі приміщення для годування дитини. На підприємствах повинні бути також спеціальні кімнати гігієни жінок. Організація спеціальної роботи медико-санітарної частини повинна передбачати участь гінеколога.

Нижче наводимо гранично припустимі навантаження для жінок (С.В. Алексеев, В.Р. Усенко, 1988).
 

 
Охорона праці підлітків передбачає складання переліку виробництв, професій, спеціальностей і робіт, на яких забороняється застосування праці осіб, що не досягли 18-річного віку. Не дозволяється праця підлітків на роботах із несприятливими санітарними умовами, а також на понадурочних і нічних роботах. Тривалість праці підлітків повинна бути скорочена. їм потрібно надавати місячні відпустки, обмежувати тяжкість роботи і встановити спеціальний режим праці та відпочинку. Якщо праця пов'язана з перенесенням вантажів протягом усього робочого дня, то маса вантажу не повинна перевищувати 4,1 кг. Велику увагу слід приділяти спеціальним медичним оглядам.

Запобігання захворюванням серед осіб літнього віку набуває нині особливої актуальності з огляду на те, що протягом останніх десятиріч в Україні відбуваються значні демографічні зміни в бік зростання рівня і темпів старіння населення. Збільшується кількість осіб віком 75 років і більше, частка яких сьогодні наближається до 25% серед населення віком 60 років і більше. Понад половину таких людей ще працездатні і продовжують працювати. їхня робота потрібна, адже в них є великий досвід і знання, котрі доцільно використати, а тому їх треба зацікавлювати. Усунення їх від праці негативно позначається на стані здоров'я/життєвому тонусі та психіці людей літнього віку.

Оскільки в міру старіння організму спостерігаються зміни його фізіологічного стану, виникла потреба застосування спеціальних заходів у галузі охорони праці людей літнього віку. Це стало предметом гігієнічних основ професійного довголіття.

Характерним є те, що в людей літнього віку погіршується стан фізичного і психічного здоров'я, знижується лабільність багатьох фізіологічних функцій, а також працездатність. На тлі зростаючих змін функціонального стану органів і систем у них формується високий рівень захворюваності з притаманними їй хронічним перебігом, схильністю до загострень і ускладнень, зростає інвалідизація. Потреба в медичному обслуговуванні таких осіб у 2—3 рази перевищує аналогічний показник для людей середнього віку.

Організація праці людей літнього віку потребує врахування віку, стану здоров'я і характеру роботи. Для них мають бути створені легші умови з меншим фізичним і нервово-емоційним навантаженням. Мікроклімат виробничих приміщень повинен відповідати гігієнічним нормативам, вони повинні добре освітлюватися, повітря — не мати шкідливих хімічних домішок. Людей літнього віку не слід залучати до роботи на виробництві з багатозмінним графіком. Праця їм повинна приносити моральне задоволення і, якщо вони воліють залишатися на своїй звичній попередній роботі, слід скорочувати для них тривалість робочого дня і раціонально чергувати працю й відпочинок.

Профілактичні реабілітаційні заходи, спрямовані на продовження збереження працездатності людей літнього віку, включають також контроль лікаря за станом здоров'я працівника, визначення професійної працездатності й обгрунтування оптимального для нього режиму праці і відпочинку або зміни діяльності.

Спостереження за ефективністю діяльності у сфері контролю та запобігання шкідливому впливу виробничих чинників мають вестися по лінії щоденних вимірів показників стану здоров'я та навколишнього виробничого середовища і по лінії реєстрації та повідомлення цих даних з метою виявлення змін у стані здоров'я окремих контингентів населення, а також у навколишньому середовищі. Важливою частиною програми професійної гігієни є планування безперервної гігієнічної оцінки трудового процесу і пов'язаних із ним умов навколишнього середовища з постійним спостереженням за станом здоров'я робітників.

Періодичні медичні обстеження мають на меті поліпшення працевлаштування робітників відповідно до їхніх фізичних та інтелектуальних можливостей.

У нашій країні встановлено перелік загальних медичних протипоказань до допуску на роботу, пов'язану з небезпечними шкідливими речовинами і несприятливими виробничими чинниками. Наводимо його нижче.

1. Природжені аномалії органів з вираженою недостатністю їхніх функцій.
 
2. Органічні захворювання ЦНС зі стійкими вираженими порушеннями функцій.
 
3. Епілепсія з частими нападами і змінами особистості.
 
4. Хвороби ендокринної системи з вираженими порушеннями функції.
 
5. Злоякісні новоутворення.
 
6. Виражені форми хвороб крові та кровотворних органів.
 
7. Гіпертонічна хвороба II—III стадії.
 
8. Хвороби серця з недостатністю кровообіїу.
 
9. Хронічні хвороби легенів з вираженою легенево-серцевою недостатністю, схильністю до кровотеч. 
 
10. Бронхіальна астма з тяжким перебігом і вираженими функціональними порушеннями дихання і кровообігу між нападами.
 
11. Активні форми туберкульозу будь-якої локалізації.
 
12. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки з частими загостреннями або схильність до ускладнень.
 
13. Цироз печінки і хронічний гепатит в активній фазі, захворювання жовчовивідної системи з частими або тяжкими нападами.
 
14. Хронічний панкреатит, гастроентерит і коліт із частими загостреннями.
 
15. Хронічні хвороби нирок з явищами ниркової недостатності.
 
16. Колагенози.
 
17. Хвороби суглобів із частими вираженими загостреннями або зі стійким порушенням функції суглобів.
 
18. Стійкі порушення менструальної функції.
 
19. Вагітність і період лактації.
 
20. Хронічні запальні захворювання матки і придатків з частими загостреннями.
 
21. Звичне невиношування і антенатальне ушкодження плода у жінок дітородного віку.
 
22. Захворювання зорового нерва і сітківки.
 
23. Анофтальм.
 
24. Глаукома.

Складено також перелік небезпечних, шкідливих речовин і несприятливих чинників, під час роботи з якими обов'язкові попередні (перед оформленням на роботу) і періодичні медичні огляди з метою запобігання професійним захворюванням. Деякі з них наведено в табл. 51.
 

 

 
 
 
 
Періодичні медичні огляди спрямовані на виявлення ранніх ознак порушення здоров'я, оцінку ефективності профілактичних заходів, виявлення робітників із підвищеною чутливістю до певних впливів виробничого середовища, визначення динаміки стану здоров'я груп робітників і направлення їх у разі потреби на медичне лікування.

Важливим аспектом боротьби з багатьма професійними шкідливостями є встановлення гранично припустимих рівнів впливу. У міжнародному аспекті сукупність державних стандартів підприємств, які містять вимоги, норми і правила, спрямовані на забезпечення нешкідливих умов праці, збереження здоров'я і високої працездатності людини в процесі професійної діяльності і складають єдину загальнодержавну систему нормативної документації, називають системою стандартів безпеки праці.