Профілактична медицина - Мікроклімат в умовах виробництва
П`ятниця, 31.03.2017, 03:31
Головна Реєстрація RSS
Вітаю Вас, Гість
Форма входу

Меню сайту
Реклама
Додай сайт
Статистика
Пошук
Block title
Спорткомплекс
Дошкольное развитие ребенка Обучение акробатики
Реклама
Мікробіологія
Попередження
При будь-якому використанні матеріалів сайту - посилання на http://profmed.at.ua обов'язково.
До поняття мікроклімату, або метеорологічних умов, виробничого середовища належать температура повітря, його вологість та рух, випромінювання від нагрітого обладнання і матеріалів, що обробляються, та виробів, а під час роботи в умовах відкритої атмосфери — і сонячне випромінювання. Мікроклімат ґрунту й виробничих приміщень тісно пов'язаний з метеорологічними умовами атмосфери, порою дня та із сезоном року, з умовами повітряного обміну й іншими чинниками, а тому характеризується великою динамічністю. Значно впливає на мікроклімат виробничих приміщень технологічний процес. Розрізняють виробничий мікроклімат з оптимальними, або комфортними, метеорологічними умовами, мікроклімат з переважно конвекційним тепловиділенням, радіаційний мікроклімат з переважним виділенням променевого тепла, мікроклімат зі значним виділенням вологи, охолоджувальний мікроклімат та мікроклімат на відкритих робочих майданчиках і територіях.

Технологічні процеси, що супроводжуються особливо великим тепловиділенням, характерні для металургії, зокрема, для доменних, мартенівських і прокатних цехів. Значне виділення тепла відбувається в ливарних, ковальських і термічних цехах, у текстильній (фарбувальних та сушильних відділеннях), гумовій (у відділеннях вулканізації), швейній (у прасувальних відділеннях) промисловості, у пекарних цехах хлібозаводів тощо. "Гарячий" мікроклімат також у цехах склозаводів, цементних, цегляних, цукрових заводів, на підприємствах, що виготовляють хімічне волокно, у котельних, глибоких вугільних шахтах та на низці виробництв легкої промисловості. Багато робіт виконуєтся в умовах перебування на відкритому повітрі, наприклад, будівельні, лісозаготівельні, сільськогосподарські роботи, рибні промисли тощо. Мікроклімат відкритих робочих місць залежить від кліматичних умов зовнішнього повітря.

Повітря приміщень може інтенсивно нагріватися за наявності на виробництві плавильних, нагрівних, обпалювальних, сушильних печей та інших агрегатів, які працюють із застосуванням тепла. Розпечені та розтоплені матеріали випромінюють інфрачервоні промені.

У гарячих цехах температура повітря робочої зони може досягати ЗО...40 °С і більше. Під стелею або перекриттям будівлі вона може підвищуватися до 50...60 °С.

Інфрачервоне випромінювання утворюється від нагрітих тіл. Характер випромінюваної енергії залежить від інтенсивності нагріву. Тіла, нагріті до температури, нижчої ніж 500 °С, випромінюють невидимі теплові інфрачервоні промені, а при вищих температурах і видимі промені. У гарячих цехах випромінювання носить переважно тепловий характер і є потоком інфрачервоних променів з довжиною хвилі від 0,76 до 540 нм. Інтенсивність інфрачервоного випромінювання в деяких галузях промисловості переважає інтенсивність сонячної радіації, досягаючи 10 кал/см2 на 1 хв і більше. Відомо, що радіація потужністю 2 кал/см2 на 1 хв через короткий час спричинює на поверхні шкіри людини незначне відчуття печіння.

Висока вологість повітря (понад 70% відносної вологості) спостерігається у виробничих приміщеннях, де є відкриті поверхні, що випаровують вологу, зокрема травильні та гальванічні ванни, фарбувальні і промивні апарати. Коли рідини інтенсивно нагріваються, відносна вологість може досягти 90 і навіть 100%.

Нагріті поверхні агрегатів у гарячих цехах є причиною виникнення конвекційних повітряних потоків, спрямованих догори. На їхнє місце припливає холодніше повітря знизу. Рух повітря може створювати протяги. Вони виникають і внаслідок роботи машин.

Теплова рівновага організму в стані спокою зберігається за температури навколишнього середовища ЗО °С та відносної вологості 85% і 40 °С за відносної вологості 30%. Виконання фізичної праці значно звужує ці межі — порушення терморегуляції може настати в разі інтенсивної фізичної праці навіть за нижчих температур. Порушення терморегуляції в умовах перегрівання організму призводить до виникнення гострих захворювань — гіпертермії та судомної хвороби.

В умовах виробництва термічний вплив може зумовити підвищений рівень загальної захворюваності. Так, захворюваність робітників ливарних цехів вища від загальнозаводської. Більш високі показники спостерігають передовсім при таких нозологічних формах, як грип, ГРВІ, пневмонія, захворювання периферійної нервової системи. Рівень захворюваності підвищується зі збільшенням стажу роботи.

Праця в гарячих цехах супроводжується також функціональними порушеннями з боку серцево-судинної системи, що виявляється міокардіопатією, склеротичними змінами клапанів і судин, порушеннями судинного тонусу тощо. Патологічні зміни з боку ЦНС у робітників гарячих цехів виявлено у вигляді захворювань периферійної та вегетативної нервової системи.

Висока температура середовища може зумовити розвиток захворювань органів травления.

Попри адаптаційно-пристосовні процеси в організмі, тривала та інтенсивна дія тепла може призвести до порушення компенсаторно-захисних механізмів, до розвитку зазначених вище захворювань і патологічних станів.

У профілактиці перегрівання найефективнішим є комплекс санітарно-технічних заходів, спрямованих на поліпшення мікрокліматичних умов у гарячих цехах, а також на запобігання порушенням терморегуляторних процесів. Слід знизити температуру повітря та полегшити віддачу тепла організмом. Для цього потрібно нормувати метеорологічні умови робочої зони виробничих приміщень.

Нормативи наведено в табл. 45.



Оптимальними мікрокліматичними умовами є поєднання параметрів мікроклімату, які в разі тривалого і систематичного впливу на людину сприяють збереженню нормального теплового стану організму без напруження механізмів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту і створюють передумови для високого рівня працездатності. Припустимими мікрокліматичними умовами є поєднання параметрів мікроклімату, які за тривалої та систематичної дії на людину можуть спричиняти зміни теплового стану організму, які швидко минають і супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції, що не виходять за межі фізіологічних пристосувальних можливостей. При цьому не виникають порушення стану здоров'я, але можуть спостерігатися дискомфортні теплові відчуття, погіршення самопочуття і зниження працездатності. Оптимальні показники мікроклімату поширюються на всю робочу зону виробничих приміщень. Припустимі показники визначають на постійних і непостійних робочих місцях робочої зони. У приміщеннях, де виконуються роботи операторського типу, пов'язані з нервово-емоційним напруженням, мають бути оптимальні рівні температури, відносної вологості і швидкості руху повітря. Температура внутрішніх поверхонь конструкцій не повинна виходити за межі оптимальних величин температури повітря більше ніж на 2 °С. Перепади температури повітря по висоті робочої зони допускаються до З °С по горизонталі, а також протягом зміни — до 4 —6 °С.

Нормування теплового опромінення працівників характеризується тим, що його інтенсивність не повинна перевищувати 35 Вт/м2 у разі опромінення 50% (і більше) поверхні тіла та 100 Вт/м2 — якщо опромінено не більше ніж 25% поверхні тіла. Інтенсивність теплового опромінення від відкритих джерел не повинна перевищувати 140 Вт/м2 при опроміненні не більше ніж 25% поверхні тіла.

Нижче наводимо комплекс профілактичних заходів, спрямованих на оздоровлення умов праці в гарячих цехах.

1. Механізація, автоматизація і роботизація тяжких робіт, які виконуються в умовах гарячого мікроклімату (випуск і розлив металу, завалка шихти в плавильні агрегати, склодувні роботи тощо). З метою віддалення робітників від джерел тепла слід уводити дистанційне управління агрегатами, зокрема дистанційні механізми відкривання та закривання доменних печей.

2. Зміна технологічного процесу і введення нових технологій.

3. Забезпечення термоізоляційними пристроями стінок печей та нагрівальних поверхонь інших джерел тепла.

4. Влаштування водяних завіс і спеціальних азбестових і металевих екранів та щитів для захисту від джерела тепла. Водяна завіса завтовшки 1 мм є достатньою, щоб поглинути всю теплову радіацію від відкритої нагрівальної печі.

5. Влаштування вентиляції-аерації, метою якої є забезпечення виходу назовні нагрітого повітря через шахти і вікна у верхній зоні приміщення. Добре зарекомендували себе кондиціонери різних видів, загальне і місцеве провітрювання цехів.

6. Організація повітряного душування. Можна також рекомендувати в індивідуальному порядку водоповітряне душування, обдування зі зволоженням одягу.

7. Застосування спеціального захисного одягу. Зокрема, для захисту від інфрачервоного випромінювання.

8. Розроблення раціональн
их режимів праці та відпочинку з обов'язковими додатковими перервами для нормалізації діяльності серцево-судинної системи і полегшення терморегуляції.

9. Застосування підсоленої (0,5% NaCl) газованої води для пиття.

10. Організація кімнат відпочинку зі спеціальним мікрокліматом.

11. Організація запобіжних і періодичних (1 раз на 24 міс) медичних оглядів робітників і службовців, які працюють в умовах високої температури та інтенсивного теплового випромінювання. До роботи в умовах високої температури не повинні допускатися особи із захворюваннями серцево-судинної системи, субкомпенсованим туберкульозом легенів, різко вираженими органічними захворюваннями ЦНС, екземою, дерматитом, глаукомою.

До холодних виробничих приміщень з перевагою низької температури повітря і навколишніх поверхонь належать холодильники, бродильні відділи пивоварних заводів, пароплавобудівельні виробництва тощо. Температура повітря в цих приміщеннях може бути близько 0 °С і навіть нижчою. Охолодження в цехах може бути особливо виражене, якщо низькі температури поєднуються з великим рухом повітря, що досягає понад 1,5 — 2,0 м/с, а також із низькими температурами поверхонь устаткувань, які є джерелами негативної радіації.

Охолоджувальна дія спричинює в організмі людини первинну реакцію звуження судин шкіри, зниження температури шкіри і зменшення тепловіддачі. Охолодження призводить також до втрати чутливості, відчуття затерпання і утруднення рухів. Робітники холодних цехів можуть хворіти на невралгію, міалгію та міозит.

Охолодження організму є також передумовою, що сприяє захворюванню робітників на ревматизм, грип, хвороби дихальних шляхів.

До профілактичних заходів у холодних цехах із несприятливим мікрокліматом належать у першу чергу механізація та автоматизація робіт, особливо фізично тяжких. Велике значення має перехід на нові технологічні процеси. З метою оздоровлення умов праці в разі переохолодження слід влаштовувати на виробництві тамбури, відповідно робити стіни і перекриття, утеплювати вікна й двері, а зовнішні двері доповнювати тепловими повітряними завісами. Важливим є забезпечення робітників теплим одягом і влаштування спеціально відведених приміщень, де б вони могли періодично погрітися.

З метою профілактики переохолодження робітників на виробництві істотним є нормування метеорологічних чинників у холодну пору року (табл. 46).

До роботи в умовах низької температури не повинні допускатися особи із захворюваннями периферійної нервової системи, з невритом, невралгією, захворюваннями суглобів, м'язів, нирок і легенів.