Профілактична медицина - Гігієнічні вимоги до земельної ділянки і будівель дитячих установ
Неділя, 11.12.2016, 16:43
Головна Реєстрація RSS
Вітаю Вас, Гість
Форма входу

Меню сайту
Реклама
Додай сайт
Статистика
Пошук
Block title
Спорткомплекс
Дошкольное развитие ребенка Обучение акробатики
Реклама
Мікробіологія
Попередження
При будь-якому використанні матеріалів сайту - посилання на http://profmed.at.ua обов'язково.
Планування та будівництво дитячих установ потребує відповідного нагляду з боку лікарів з метою вибору найдоцільнішого проекту залежно від характеру населеного пункту, кількості дітей і підлітків, особливостей житлової забудови, наявності різноманітних підприємств і установ. Велике значення має поверховість житлових будинків, від чого залежить щільність населення, кількість дітей і підлітків у мікрорайоні. Важлива також економічна доцільність планування і будівництва дитячих установ. Розміщення їх повинно створювати вигідну архітектурно-планувальну композицію будинків. Для цього слід враховувати характеристику повітряного середовища, комунікаційних зв'язків, шумового середовища.

Розміри, планування і устаткування земельної ділянки, призначеної для дитячих установ, визначаються характером установи та специфічними особливостями навчально-виховної роботи. Доцільно планувати 70—90 місць у дитячих садках та яслах на 1000 мешканців. Це забезпечує мережею дошкільних закладів 75% дітей віком від 2 міс до 7 років. Звичайно, усі основні дитячі установи повинні бути розташовані в житловій зоні населеного пункту. До них належать ясла, дитячі комбінати, школи, технікуми, бібліотеки тощо. У приміській зоні доцільно розміщувати установи інтернатного типу, тобто будинки дитини, дошкільні дитячі будинки, школи-інтернати, спеціальні школи. В окремих випадках можна споруджувати ясла у промисловій зоні.

Вибираючи ділянку для будівництва дитячої установи, потрібно врахувати радіус її обслуговування. Мережа дитячих установ створюється таким чином, щоб радіус обслуговування для ясел був у межах до 0,5 км. Діти молодшого шкільного віку не повинні йти пішки від дому до школи більше ніж 0,5 км, а учні 5—10-х класів — не більше ніж 1,5 км. У сільській місцевості відстань до школи буває значно більшою, і тому завжди, коли школи розташовані на відстані 3—5 км від населених пунктів, потрібно організовувати підвезення дітей до школи і додому.

Розмір земельної ділянки має повністю забезпечувати проведення виховної, навчальної та оздоровчої праці з дітьми і підлітками. Для дитячих комбінатів його визначають з розрахунку 35—40 м2 на одне місце. Школи повинні мати ділянки, що відповідають кількості учнів. Для шкіл на 40—80 учнів вона повинна становити 0,3—0,5 га; для шкіл на 192—320 учнів — 1,2 — 1,7 га; для шкіл на 392-464 учні - 2 га; на 642-784 учні - 2,0-2,2 га; на 1176-1580 учнів — 2,8—3 га і на 1960 учнів — 4 га. Школі-інтернатові виділяється ділянка у 2-2,5 га.

Земельна ділянка повинна бути розташована на певній відстані від головних магістральних вулиць з великим транспортним рухом, щоб кількість вуглецю оксиду в повітрі району розташування дитячої установи не перевищувала 3 мг/м3, а інтенсивність шуму не перевищувала 40 дБ. Біля дитячих установ не повинно бути промислових підприємств. Навколо дитячої установи повинна бути зона зелених насаджень.

На земельній ділянці дитячих комбінатів мають бути виділені спортивно-оздоровча зона з фізкультурним майданчиком і плавальним басейном, зона групових майданчиків та господарське подвір'я. Групові майданчики є дитячим садочком під відкритим небом, їх слід розміщувати у вигідному місці, що мало б зв'язок з виходом із дитячих груп. їхня кількість повинна відповідати кількості груп. На майданчиках роблять тіньові заслони. Завдяки їм діти можуть бути на свіжому повітрі за будь-якої погоди, їсти і бавитися. Для ясельних груп доцільно прибудовувати до головних корпусів відкриті веранди.

Майданчики для дітей раннього віку мають бути обладнані манежами і столами для годування. Поруч може бути город-ягідник. На майданчиках для дітей віком від одного до трьох років встановлюють лавки, резервуари з піском, гойдалки, а для старших дітей — спортивне приладдя. На майданчиках для гри висівають газонну траву. Вони відділяються зеленими насадженнями. Майже половину території, що припадає на дитину (17 м2), слід відводити під озеленення.

Територія шкільної ділянки має бути максимально використана для оздоровлення школярів з урахуванням місцевих природно-кліматичних умов. Земельні ділянки шкіл обносять залізобетонними або решітковими огорожами. Відстань від будинку школи до червоної лінії має бути 25 м, а від межі земельної ділянки школи до стін житлових будинків — 10 м.

Важливим моментом є правильне функціональне зонування земельної ділянки. На території шкільної ділянки розташовують навчально-дослідну зону, яка включає ділянки для овочевих, польових і плодоягідних культур, ділянку для розсадника або розплідника, зоологічний і метеорологічний майданчики та майданчик для занять на повітрі з накриттям. Другою важливою зоною є спортивна, що включає майданчики для різних видів спортивних ігор та гімнастики. Третя зона — це зона відпочинку, яка включає майданчики для рухових забав та тихого відпочинку. Четвертою є господарська зона, що повинна мати безпосередній в'їзд з вулиці. Зона зелених насаджень, згідно з гігієнічними вимогами, має становити 50% площі земельної ділянки.

Гігієнічні основи будівництва дитячих установ охоплюють усебічні аспекти комплексу навчально-виховної роботи з урахуванням кліматичних особливостей місцевості. Дуже важливою є архітектурно-планувальна композиція будинків, оскільки в ній мають бути враховані вікові групи дітей, різне функціональне призначення приміщень, забезпечення відповідним освітленням і повітряно-тепловим режимом за умови обмеження поверховості для дошкільних установ до двох-трьох поверхів. Висота приміщень має бути 3 м.

Дитячі дошкільні установи загального типу розташовують у кварталі в межах пішохідного доступу з обов'язковим забезпеченням групової ізоляції.

Найхарактернішими об'єктами масового будівництва є дитячі комбінати. Ці будівлі мають блочну структуру, за якої типові блоки для дитячих груп об'єднуються транзитними переходами, а до них приєднуються приміщення загального і господарського призначень. Павільйонна система є також доброю, оскільки має окремі корпуси для дитячих груп і адміністративно-господарських служб.

Найважливішою для дошкільних установ є погрупова ізоляція, коли груповий осередок є основним функціонально-планувальним елементом будинку. Кожна група повинна мати потрібні приміщення, об'єднані в груповий осередок, із самостійним входом для ясельних груп. Груповий осередок включає приміщення, призначені для однієї групи. Туди входять роздягальня-приймальня, ігрова-їдальня, спальня, туалет, буфет. В ігрових кімнатах проводять основні заняття і годують дітей. Площа підлоги в ігровій-їдальні повинна становити 50 м2.

Виховну роботу в дитячих комбінатах проводять у загальних приміщеннях, до яких належать зал для музикальних і гімнастичних занять площею 75 м2. Крім цього, є медична кімната і кімната для дитини, яка захворіла.


До складу адміністративно-господарських приміщень входять кабінет керівника, харчоблок, пральня і сховища для білизни.

Архітектурно-планувальна композиція шкільного будинку потребує постійного вдосконалення. На даному етапі, з гігієнічного погляду, оптимальними є школи на 30 і 33 класи із загальною кількістю учнів відповідно 1176 і 1296. Дуже великі школи можна розміщувати лише в мікрорайонах з висотною забудовою. Радіус обслуговування в таких випадках не повинен перевищувати 0,5 км.

Шкільні будинки розташовують таким чином, щоб у них було легко розміщувати дітей за віком, для дітей створено оптимальні умови мікроклімату й освітлення, всі умови для забезпечення навчального, трудового і виховного процесів.

Будують шкільні будинки у вигляді централізованих, блочно-секційних і павільйонних (мал. 62). Найкраще зарекомендував себе блочно-секційний тип будівництва, завдяки якому досягається максимальний розподіл школярів на окремі вікові групи, ізоляція навчальних приміщень від загально-шкільних, а також ліпший відпочинок на земельній ділянці під час перерв.

Усі приміщення школи, до яких належать навчальні, допоміжні й адміністративні, об'єднуються в секції та групи. Навчальна секція для учнів 1-х класів включає класні приміщення, спально-ігрову кімнату, рекреаційні та санітарні вузли. їх слід розміщувати на 1-му поверсі. До навчальної секції для учнів 2—4-х класів входять класні приміщення, приміщення для уроків праці, рекреаційні, санітарні вузли. Навчальні секції для учнів 5—9-х і 10—11-х класів можуть бути на 2-му поверсі, а кабінети — на 3-му. Вони мають кабінети, лабораторії, приміщення для уроків праці та професійної орієнтації, рекреаційні, санітарні вузли. Навчально-спортивні зали, кабінет лікаря, навчальні майстерні, канцелярія, кабінет директора та харчоблок також треба розташовувати на 1-му поверсі. Площа класу має дорівнювати 60 м2. Відстань від класної дошки до парти не повинна перевищувати 3 м. Площа рекреаційних приміщень виділяється з розрахунку 0,6—0,7 м2 на одного учня.

Дуже важливим питанням у школі є повітряно-тепловий режим. Організм дитини і підлітка вирізняється високою інтенсивністю обмінних процесів і руховою активністю, тому посилене споживання повітря має особливе значення для росту. У повітрі приміщень містяться різноманітні забруднення антропогенного походження, які суттєво змінюють його хімічний склад, біологічні та фізичні властивості. Забруднення повітря несприятливо впливає на організм дітей, може зумовити зміни функціонального стану ЦНС та погіршення працездатності. Підвищена чутливість дітей і підлітків до змін мікроклімату потребує забезпечення повітряного і теплового комфорту приміщень.

Норми мікроклімату приміщень залежать від віку дітей, які перебувають у приміщенні, функціонального призначення приміщень, кліматичної зони, тому коливаються від величин, притаманних зоні комфорту, до величин відносного оптимуму. Температура повітря у приміщеннях для новонароджених має бути в межах 22—23 °С, у повітрі приміщень для дітей віком до 1 року — 21—22 °С, для дітей віком 2—3 роки — 19—20 °С, для дітей віком 3—7 років — 18—19 °С. Температура повітря у спортивному залі має бути в межах 15—16 °С.

Оптимальними показниками відносної вологості є 30—50%, а припустимими — 25—60%. Оптимальний рух повітря дорівнює 0,06—0,25 м/с, припусти-мий — 0,3 м. Опалювальними системами, які використовують у будівництві дитячих установ, є конвективні із застосуванням конвекторів і радіаторів та променеві із застосуванням панелей. Середня температура нагрівання панелей підлоги дитячих комбінатів не повинна перевищувати 24 °С, стелі — 28.. .30 °С.

Відповідних метеорологічних умов і чистоти повітря досягають завдяки вентиляції, яка забезпечує приплив чистого, свіжого і видалення забрудненого повітря. Природна вентиляція, коли повітря ззовні надходить під дією теплового або вітрового напору і видаляється через витяжні канали, зроблені у стінних перегородках, не забезпечує перевищення одного об'єму на годину, і тому вона малоефективна для шкіл. У школах вентиляція має становити 4—5 м3/год. У разі використання фрамуг, кватирок їх слід відчиняти з навітряного боку, щоб видалити забруднене повітря. За відсутності у приміщенні дітей слід робити протяг. Його тривалість регламентується зниженням температури в груповій кімнаті до 14 °С. Закінчують провітрювання за 30 хв до повернення дітей. У школах під час перерв провітрюють класи і 1 —2 рази на короткий час відкривають фрамуги. Використання механічної витяжки підвищує кратність обміну повітря до 4—6 м3/год, але це значно збільшує швидкість руху повітря, що не є бажаним. Найкращим видом вентиляції для шкільних приміщень є механічний приплив повітря.

Система централізованого подання підігрітого повітря — це комплекс інженерних споруд, які забезпечують кондиціювання повітря, розподілення і подавання в потрібних кількостях у різні за призначенням приміщення. Об'єм повітря на одного учня залежить від характеру приміщень. У класи подається не менше ніж 16—20 м3/год, а в спортивні зали — 80 м3/год. Видаляють повітря з приміщень через нещільності у дверях та спеціальні щілини у внутрішній стіні. Оптимальний повітряний і тепловий режим можна створити в кожному класі шляхом регуляції об'єму повітря та його нагрівання залежно від зовнішніх температур і розміщення класів у приміщенні.

Місцева витяжна вентиляція потрібна для видалення забруднень безпосередньо біля місця їхнього виділення. Такі місцеві відсмоктувачі та витяжні шафи мають бути в кабінетах хімії, навчальних та навчально-виробничих приміщеннях. Місцеві відсмоктувачі повинні забезпечувати повітрообмін у 250 м3/год.

Дуже важливою проблемою усіх навчальних закладів є раціональне освітлення приміщень. Світловий режим в установах для дітей і підлітків повинен забезпечувати створення оптимальних умов для розвитку зорової системи і сприяти запобіганню та ранньому виявленню патології очей. Добрий світловий режим повинен допомагати збереженню працездатності у процесі навчання і не допускати швидкого втомлення очей та виникнення різноманітних порушень. Особливо важливо створювати умови, які сприяли б профілактиці короткозорості у дітей і підлітків. Лікар повинен дуже уважно ставитися до оцінки зору дітей і до максимального розширення комплексу санітарно-гігієнічних та інших профілактичних заходів, спрямованих на їхнє оздоровлення, починаючи від самого раннього віку.

В усіх дитячих установах має бути природне і штучне освітлення, що відповідає санітарно-гігієнічним вимогам.

Раціональне природне освітлення починається вже від правильного розташування будинку на земельній ділянці та від відповідної орієнтації його основних приміщень. Раціональне природне освітлення регламентується достатнім коефіцієнтом природного освітлення та світловим коефіцієнтом. Воно має бути достатнім, рівномірним, не давати тіні на робочому місці, не створювати блищання і не засліплювати очей, зрештою через нього приміщення не повинно перегріватися.

Оптимальною орієнтацією основних навчально-виховних приміщень в усіх кліматичних районах є вихід вікон на південь, південний схід і схід. Це забезпечує найкращу освітленість та інсоляцію приміщень і не спричинює перегрівання. Вікна мають бути прямокутними, заввишки 2—2,5 м і завширшки 1,8—2 м. Висота підвіконня має становити 0,7—0,8 м у школах і 0,5—0,6 м у дошкільних установах. У разі потреби вікна слід обладнувати сонцезахисним устаткуванням. Забруднення вікон може знижувати природне освітлення на 40%. Світлову обстановку можна поліпшити за рахунок умілого фарбування приміщень. Це дає змогу забезпечити психофізіологічний комфорт дітям і Освітлення робочих місць у групових кімнатах дитячих садків та класних приміщеннях шкіл повинно бути не менше ніж 600 лк. Оптимальним є освітлення, що дорівнює 1400 лк. Коефіцієнт природного освітлення не повинен бути менший ніж 1,5%, а світловий — 1:4.

Штучне освітлення у навчально-виховних закладах також має відповідати гігієнічним вимогам. Основні параметри освітлення наведено в табл. 55.

Джерелами штучного освітлення можуть бути лампи розжарювання і люмінесцентні лампи, освітлення яких за своїм спектральним складом наближається до природного. Це сприятливо впливає на зорові функції та загальну працездатність.

Світильники потрібно добирати таким чином, щоб створити рівномірно розсіяне освітлення. Світильники, призначені для забезпечення належного рівня освітлення лампами розжарювання на робочих місцях дітей і підлітків, повинні мати лампи потужністю 300 Вт. Світильники розміщують у навчальних приміщеннях у два ряди паралельно до лінії вікон на відстані 1,5 м від внутрішньої і зовнішньої стін, 1,2 м — від класної дошки і 1,6 м — від задньої стіни. Відстань між рядами світильників дорівнює 2,65 м. У груповій кімнаті відстань між рядами становить 3 м, а від зовнішньої, як і від внутрішньої стіни, — 1,5 м.

У навчальних приміщеннях розташовують 12 люмінесцентних світильників по дві лампи кожний. Рівень освітлення тут дорівнює 300 лк.