Профілактична медицина - Класи умов праці за ступенем шкідливості та небезпечності
Неділя, 11.12.2016, 16:45
Головна Реєстрація RSS
Вітаю Вас, Гість
Форма входу

Меню сайту
Реклама
Додай сайт
Статистика
Пошук
Block title
Спорткомплекс
Дошкольное развитие ребенка Обучение акробатики
Реклама
Мікробіологія
Попередження
При будь-якому використанні матеріалів сайту - посилання на http://profmed.at.ua обов'язково.
Виходячи з принципів гігієнічної класифікації, умови праці поділяють на 4 класи:

1- й клас — оптимальні умови праці — такі умови, за яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а й створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності.

Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих чинників встановлені для мікрокліматичних параметрів і чинників трудового процесу. Для інших чинників за оптимальні умовно приймають такі умови праці, за яких несприятливі чинники виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення.

2- й клас — припустимі умови праці — характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працівників і їхнє потомство в найближчий та віддалений періоди.

3-й клас — шкідливі умови праці — характеризуються наявністю шкідливих виробничих чинників, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працівників та(або) його потомство.

Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості змін в організмі працівників поділяють на 4 ступені:

1- й ступінь (3.1) — умови праці, що характеризуються такими відхиленнями від гігієнічних нормативів, які, як правило, зумовлюють функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань та найчастіше сприяють» зростанню захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.

2- й ступінь (3.2) — умови праці, що характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища і трудового процесу, які здатні спричинювати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, підвищення частоти загальної захворюваності, появи окремих ознак професійної патології.

3- й ступінь (3.3) — умови праці, що характеризуються такими рівнями шкідливих чинників виробничого середовища і трудового процесу, які призводять до підвищення рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності та розвитку, як правило, початкових стадій професійних захворювань.

4- й ступінь (3.4) — умови праці, що характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища, які здатні призводити до розвитку виражених форм професійних захворювань, значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.

4-й клас — небезпечні (екстремальні) — умови праці, що характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює високий ризик виникнення тяжких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.

Велике практичне значення мають класи умов праці за різними показниками, зокрема за показниками мікроклімату, за показниками шкідливих речовин у повітрі робочої зони, залежно від рівня шуму тощо.

Для лікарів лікувального профілю істотне значення має знання класів умов праці за показниками тяжкості трудового процесу та його напруженості. Ці дані наведено у табл. 42, 43.


Професійні шкідливості найчастіше бувають у тих виробничих умовах, де не дотримуються гігієнічних нормативів, допускається експлуатація невідповідного устаткування і де немає раціонального режиму у праці і відпочинку. Негативний вплив на організм виробничих шкідливостей може спричинити виникнення різноманітних специфічних захворювань і отруєнь, нехарактерних для побуту. З огляду на це вони дістали назву професійних захворювань.

Розрізняють власне професійні хвороби, коли головну етіологічну роль відіграє певний етіологічний чинник, і деякі загальні захворювання, в етіології яких професійний чинник відіграє важливу, але не основну роль.

Оскільки лікарі лікувального профілю повинні знати професійні шкідливості, щоб активно проводити профілактичні заходи, спрямовані на запобігання професійним захворюванням, на правильне вирішення питань трудової експертизи і працевлаштування осіб з обмеженою працездатністю, наводимо список професійних захворювань:
1. Отруєння (гострі і хронічні) та їхні наслідки.
2. Пневмоконіози — силікоз, силікатози (азбестоз, антракоз тощо), пилові фібрози в чистому вигляді або в поєднанні з туберкульозом легень (коніотуберкульоз) або ж змішані форми (силікоантракоз, силікосидероз та ін.).
3. Бериліоз.
4. Хронічний пиловий бронхіт.
5. Хронічний токсичний бронхіт і пневмосклероз.
6. Емфізема легень (у склодувів, музикантів, які грають на духових інструментах).
7. Бронхіальна астма.

8. Інфекційні та паразитарні захворювання, однорідні з тією інфекцією, з якою ропітники мають контакт під час роботи (туберкульоз, бруцельоз, сап, сибірка, сказ, правець, кліщовий енцефаліт, анкілостомідо:!, Ку-гарячка, орнітоз, токсоплазмоз та ін.).
9. Кесонна хвороба.
10. Облітеруючий ендартеріїт (тромбангіїт).
11. Виражене розширення вен на ногах, ускладнене запальними (тромбофлебіт) або трофічними розладами.
12. Професійні новоутворення: а) шкіри (гіперкератоз), епітеліома, папілома, рак, лейкокератоз; б) сечового міхура (папілома, рак); в) органів дихання (рак легень, бронхів, верхніх дихальних шляхів, лейкоплакія); г) злоякісні новоутворення кісток; і) захворювання крові — апластичні і гіпопластичні стани кровотворення (гострий лейкоз, хронічний мієлоїдний лейкоз та інші злоякісні захворювання крові).
13. Захворювання периферійних нервів і м'язів: а) стінка невралгія з частими рецидивами, неврит і поліневрадгія, міозит, змішані форми захворювань первово-м'язового апарату; б) попереково-крижовий радикуліт.
14. Писальний спазм та інші види професійних дискінезій (коордипаторних неврозів).
15. Вібраційна хвороба, ангіоневроз, ангіотрофоневроз.
16. Хронічний тендовагініт, тендипіт, тендоміозит. Стенозивні лігаменти (стнлоїдит, синдром зап'ясткового каналу, защемлений палець).
17. Хронічні артрит, періартрит, асептичний остеонекроз, бурсит, епікондиліт, патологічна перебудова кісток (переломи від перевантажень), стилоїдит, остеохондрит.
18. Гострі та хронічні захворювання шкіри.
19. Променева хвороба: а) хронічна; б) гостра; в) гостра місцева радіаційна травма тканин (радіаційний опік).
20. Захворювання, спричинені видивом радіохвиль.
21. Катаракта.
22. Електроофтальмія.
23. Прогресуюча короткозорість.
24. Кон'юнктивіт, кератокон'юнктивіт.
25. Хронічний рецидивний ларингіт ("справжні вузлики співаків").
26. Зниження слуху за типом кохлеарного невриту.
27. Психоневрозі! (наслідок обслуговування психічно хворих у психіатричних закладах).

У Законі України "Про охорону праці" (1992) чітко сказано про посилення всіх спеціальних заходів з охорони праці на підприємствах на основі широкого використання найновіших досягнень науки її техніки. У майбутньому передбачено значне зменшення ручної праці і скорочення фізичної, забезпечення здорових умов праці і впровадження досконалої техніки безпеки, що сприятиме запобіганню виробничому травматизму і професійним захворюванням.

Заходи, спрямовані на поліпшення умов праці на виробництві, включають забезпечення належного рівня професійної гігієни і медичного обслуговування та створення здорової соціально-психологічної ситуації.

Роль лікаря на виробництві дуже відповідальна, оскільки він є організатором боротьби за оздоровлення ,умов праці і зниження захворюваності. Він повинен подавати основні види лікувальної допомоги і вести систематичне спостереження за станом здоров'я робітників. Лікувально-профілактична діяльність лікаря передбачає також проведення професійного відбору та організацію медичних оглядів робітників. Метою його діяльності є створення оптимальних, здорових і безпечних умов праці.